Ідеальний для ЗСУ: огляд старого позашляховика Mitsubishi Pajero Wagon III

Третье поколение Pajero стало знаковым в ряду этой модели, превратившись из покорителя бездорожья в комфортабельный вседорожный автомобиль. Но его сегодня активно покупают на роль помошника в ряді ЗСУ. Но так ли крепок этот щеголь, как его предки? И сохранил ли он свою вездеходность.

Поява Mitsubishi Pajero третьої генерації наробила багато шуму. Шанувальники офф-роад із розчаруванням говорили про закінчення епохи справжніх Pajero. Адже новачок принципово відрізнявся від попередників з класичною позашляховою конструкцією – його кузов втратив потужну лонжеронну раму, ставши, як у «паркетників», несучим, а «ходова» – нерозрізного мосту і торсіонів, замість яких попереду застосували двоважільний конструкцію, а ззаду – «багатоважіль». Завдяки відсутності рами був знижений центр тяжіння автомобіля, що разом із незалежною підвіскою позитивно позначилося на його стійкості, а ходові якості стали ближчими до легковиків. Істотно розширили і список внутрішнього оснащення – у Pajero з’явилися налаштування, властиві моделям бізнес-класу.

Все це робилося для того, щоб підвищити комфортність машини та вторгнутися у сегмент преміум-позашляховиків. Для безкомпромісних шанувальників офф-роад маркетологи Mitsubishi залишили моделі Pajero Classic і Pajero Sport, сконструйовані за канонами класичних позашляховиків.

На чому заощадили

Гамма модифікацій Pajero III скоротилася – творці відмовилися від випуску кабріолету, залишивши лише 3- та 5-дверні універсали. Серед «5-дверей» часто зустрічаються «сірі» версії, призначені для країн Близького Сходу. «Араби» коштували дешевше за «європейців», тому багато вітчизняних автомобілістів з метою економії коштів купували саме їх.

Меншій ціні «арабських» версій Pajero III сприяло те, що вони оснащувалися старішими і простішими агрегатами (бензиновим мотором на 3,0 л і 4-ступінчастою АКП), а в оснащенні була відсутня задня «пічка» (замість неї був кондиціонер), підігрів сидінь, дзеркала і передні двірники. Корозійна стійкість кузова та якість виготовлення цих машин не поступаються «офіціалам».

Недоліки Pajero – розшарування (поява сітки) пластикового ковпака передньої оптики у автомобілів 2003 р. в., корозія на внутрішніх бризковиках в моторному відсіку машин 2002-2003 р. в., а також корозія та втрата герметичності трубок системи кондиціювання салону, розташованих під правою колісною аркою, що стає причиною відмови «клімату».

Салон виконаний з якісних матеріалів та дуже добре оснащений. Претензій до надійності обладнання та обзоності немає. Передні сидіння просторі, з помірною бічною підтримкою.

Найчастіше у нас зустрічаються Pajero з бензиновим мотором GDI 3,5 л, а «бензинки» 3,0 л і турбодизель 3,2 л – значно рідше.

На задньому сидінні вільного місця достатньо – там зручно розмістяться навіть троє великих пасажирів. Підвищують комфорт спинки, що регулюються по кутку нахилу, майже рівна підлога і окремі регулятори системи кондиціювання.

Спереду дорестайлінгові версії можна пізнати за прямокутними «протитуманками» в передньому бампері, пізніше вони стали круглими. Видозмінився і сам бампер.

Старий кінь…

Офіційно у нас продавалися версії з двома агрегатами: бензиновим V6 3,5 л та турбодизельним – 3,2 л, а «араби» – з бензиновим V6 3,0 л. «Бензинки» відрізняються неабияким паливним апетитом – від 16 до 19,5 л на 100 км у міському циклі.

Найбезпроблемніший – 3,0-літровий мотор, який застосовувався ще на попередньому поколінні Pajero, а також на Pajero Sport. Його слабкі місця – пробій високовольтних проводів свічок запалювання та втрата герметичності задніх заглушок розподільних валів (по одній на кожному ряду циліндрів).

3,5-літровий агрегат оснащений фірмовою системою живлення GDI з безпосереднім упорскуванням палива у циліндри. Його паливний насос дуже вимогливий до чистоти бензину: механічні включення швидко виводять двигун з ладу, і насос не створює робочого тиску (50 атм.). В результаті двигун не розвиває повної потужності. Щоб уберегти дорогий насос від передчасного зносу, рекомендується додатково встановити паливний фільтр тонкого очищення палива між підкачуючим та основним насосами. А ось паливні форсунки служать, як правило, без проблем. GDI також відрізняється недовговічними гідрокомпенсаторами, які можуть стати непридатними вже до 60 тис. км. Для продовження їхньої служби механіки радять не заливати масло 0W-40, а застосовувати мастило з більшою низькотемпературною в’язкістю. До того ж при використанні вищезгаданого масла відзначається підвищена його витрата.

ГРМ обох бензинових двигунів приводиться в дію ременем, який потрібно міняти разом із роликами та гідронатяжником кожні 80 тис. км. Такий самий термін служби біля ременя приводу навісного обладнання.

Відзначено проблеми з паливними насосами та в турбодизельному агрегаті 3,2 л – у них виходить з ладу шток датчика регулювання моменту упорскування палива, а проявляється несправність підвищеною димністю на неодружених оборотах та втратою потужності. Якщо раніше через це насоси доводилося міняти, то тепер на фірмових СТО їх можуть відремонтувати, замовивши шток, що вийшов з ладу. Втім, втрата потужності може бути викликана й іншою проблемою – забрудненням впускного колектора. При використанні неякісного палива система рециркуляції відпрацьованих газів (EGR) заганяла в колектор разом з вихлопними газами солярку, що не згоріла. Мотористи радять перевіряти чистоту колектора кожні 40 тис. км. ГРМ у турбодизелі приводиться в дію ланцюгом, який служить близько 180 тис. км. Гідронатягувач на авто, випущених до 2005 року, відрізнявся невдалою конструкцією і в процесі експлуатації втрачав свої властивості. Через ослаблення натягу ланцюга приходили в непридатність і її заспокоювачі. Механіки радять при пробігу в 80-90 тис. км. перевіряти стан вищезгаданих деталей і при необхідності їх замінювати. Кожні 50 тис. км. потрібно регулювати паливні форсунки – якщо вони почнуть переливати, можуть прогоріти поршні. А ресурс розпилювачів становить близько 120 тис. км. Кожні 160 тис. км. необхідно регулювати теплові зазори клапанів.

Незважаючи на відсутність рами, кузови Pajero виявилися цілком жорсткими та стійкими до підвищених навантажень.

Слабкі місця автомобіля

Трубки системи кондиціювання, розташовані під задньою правою колісною аркою, згодом іржавіють і втрачають герметичність.

В електропідсилювачі гальм машин 2002-2004 р. в. відзначено вихід зі строю гідроакумулятора.

У бензиновому моторі V6 GDI об’ємом 3,5 л та турбодизелі 3,2 л відзначені проблеми з паливними насосами.

Якщо не змінюються режими роботи «роздавання» – це означає, що вийшли з ладу датчики механізму перемикання.

Фільтр – тільки за VIN-номером!

Більшість Pajero оснащувалися автоматичними КП. 5-ступінчаста “механіка” зустрічається рідко і тільки на “сірих” версіях. У зчепленні застосовувався двомасовий маховик. На примірниках 2002 р. в. він був недовговічним.

Офіційні версії комплектувалися сучасною АКП Tiptronic INVECS-II з можливістю ручного керування перемиканням передач та адаптивною програмою керування, здатною підлаштовуватися під стиль їзди водія та залежно від цього змінювати момент перемикання передач. А ось «араби» агрегатувалися простішою гідротрансформаторною 4-ступінчастою АКП від Pajero II.

В принципі обидва агрегати досить надійні. Хіба тільки на машинах перших років випуску (2000-2001) відзначені виходи з ладу радіаторів, при яких рідина, що охолоджує, потрапляла в систему охолодження масла АКП. Створює проблеми і роздавальна коробка – в ній «закисають» датчики роботи механізму перемикання. На машинах, випущених до 2004 року, траплялися протікання сальників півосей заднього редуктора. Змінювати масляний фільтр в “автоматі” (кожні 80 тис. км) необхідно лише за номером кузова авто – зовні він дуже схожий на аналогічну деталь від Pajero Sport, проте встановлення невідповідного фільтра призводить до виходу “автомата” з ладу.

Кожні 40 тис. км трансмісія потребує недешевого обслуговування – необхідно змінювати мастило в АКП і МКП, «роздаванні», редукторах переднього та заднього мостів.

Pajero оснащений фірмовою трансмісією Super Select 4WD, яка завдяки наявності міжосьового диференціалу дозволяє постійно рухатись на повному приводі. У штатному режимі крутильний момент розподіляється у співвідношенні 37% на передні колеса і 63% – на задні. Автомобіль відрізняється високою прохідністю, особливо з відповідними “зубатими” шинами. Сприяє подоланню бездоріжжя та великому ходу підвісок.

Дизельний мотор об’ємом 3,2 л дозволяє економити на витраті палива, але при цьому в обслуговуванні він коштує дорожче.

Їхати приємно

Завдяки відсутності рами, незалежним підвіскам та рейковому кермовому управлінню з ходових якостей Pajero істотно відрізняється від попередника та деяких «однокласників». Управляти їм легше і приємніше – він не так жорстко реагує на дорожні нерівності, менше нахиляється в поворотах і точніше керується.

Слабке місце передньої підвіски Pajero – ступичні підшипники. «Рідні» деталі можуть стати непридатними вже після 50 тис. км. Проте після заміни нові підшипники служать добре. Проблемними є також ексцентрикові болти регулювання розвалу/сходження задніх коліс – з часом вони намертво «закипають». В іншому до «ходової» претензій немає: втулки стабілізатора та кульові опори зможуть протриматися близько 100 тис. км, сайлент-блоки передніх важелів – 200 тис. км, сайлент-блоки задніх важелів – 150 тис. км. Багато розхідників змінюються окремо.

Рульова рейка надійна, навіть наконечники кермових тяг виходжують близько 100 тис. км. У машинах 2002-2004 р. в. відзначено вихід з ладу гідроакумулятора електропідсилювача гальм. Їхню заміну офіційні дилери проводять безкоштовно.

У трансмісії є кілька режимів: задній привід, повний, із заблокованим центральним «диффом», із включеною заниженою. Є і задній «дифф», що блокується.

У підлозі багажника захований третій ряд сидінь. З ним Pajero стає 7-місним. Але сидіти там незручно – подушки крісел лежать на підлозі, тож коліна майже впираються в підборіддя.

У нас офіційно продавалися лише 5-дверні версії, а «3-двері» завозилися «сірими» дилерами і зустрічаються вкрай рідко. Хоча серед 5-дверних версій також часто трапляються сірі екземпляри.

Недешеве задоволення

Мати гроші на купівлю вживаного Pajero недостатньо, потрібно ще бути готовим до витрат на його утримання – запчастини та ремонт коштують дорого, повнопривідна трансмісія потребує регулярного обслуговування, а багатолітрові двигуни споживають неабияку кількість палива. Причому саме силові агрегати автомобіля можуть створити основні проблеми. Хоча при грамотній експлуатації цей позашляховик здатний вірою і правдою служити своєму господареві, подарувати йому задоволення від високого комфорту, широкої функціональності та впевненої їзди як асфальтовими дорогами, так і бездоріжжям.

Резюме