Відомий автомобільний журналіст Сергій Волощенко, автор відео блогу про Бандеромобілі на youtube каналі BigTest протестував знаменитий КРАЗ-255Б. Легендарний, та безсмертний всюдихід-гігант з колісною формулою 6х6 відновили та поставили до лав ЗСУ.

Відродження та апгрейд

Знаєте, якщо якийсь автомобіль і претендує на роль Бандеромобіля, то ось цей КРАЗ 255. Мало того що він є уособленням українського автомобільної промисловості, адже випускався з 1967 року, в нас на Кременчуцькому автозаводі, так ще й він пережив такі метаморфози, які дозволили йому стати частиної комплексу смертоносної зброї.

Адже ССО Азов відновили вантажівку і дообладнали її спеціальною касетою для снарядів, а також підйомником, аби швидко можна було причепити гаубицю “Мста-Б” 152-міліметрового калібру, яка важить 7 тон і має далекобійність 30 км. І тепер оновлений КРАЗ стане її тягачем.

Історія саме цього зразка взагалі особлива, тому що ця машина 1966-67 років випуску. Тобто з перших партій. Хоча такі фари починали ставити з 1979-го, це означає, що машина вже переживала певний ремонт під час якого всю кабіну чи тільки крила вже встигли поміняти.

Останні 5 років автомобіль взагалі стояв без руху. При цьому машину оживили доволі швидко, буквально за пів дня. Поставили новий аккумулятор. Потім протягом тижня довелося відновлювати патрубки, міняти рідини. Взагалі диво, що ця машина так легко завелася. Перебортували колеса, перевірили гуму і тепер цей автомобіль готовий до служби.

Через ось такі величезні колеса ця машина в народі отримала прізвисько «лаптежник», називали навіть крокодилом і людожером. Людожером через те, що з цим «кразом» було важко впоратися і часто мінялися водії.

Успіх в простоті

Модель була доволі успішна. З 1967 року було випущено 160 тисяч таких КРАЗів 255-ї серії. Що цікаво, 30 тисяч з них пішло на експорт. Тобто, і за кордоном цінували цей автомобіль за витривалість, простоту конструкції і позашляхові якості.

Зараз нам здається, що кабіна КРАЗа була дивною з точки зору конструкції. Бо, фактично, вона мала дерев’яний каркас, який зовні було оббито листовим залізом.

На дверях цієї машини новий шеврон – КРУК. Це шеврон підрозділу, командир якого Микола Кравченко загинув, на його честь і названо підрозділ і вони отримали ось такий шеврон.

В 2017 році цей КРАЗ святкував свій ювілей, йому було 50 років. І ця 12-тонна машина довжиною 8,5 метрів мала неймовірно надійну конструкцію, у нього було аж 5 карданів, кліренс 36 см і завдяки таким характеристикам він демонстрував справжні дива прохідності.

В коробці під дверями розташована пара «невеличких» акумуляторів, кожен з них важить 55 кілограмів і треба мати непогану фізичну підготовку аби все це замінити під час обслуговування.

Більшість експортних КРАЗів 255 пішло не тільки в країни соцтабору, але й до Азії та Африки. Їх знають як самоскиди, шасі для екскаваторів, цистерн, лісовози, тягачі. В армії він ще часто зустрічався як перевізник пантонних переправ та вкладальник мостів.

Атмосфера в салоні а-ля 60-ті і ти відчуваєш наскільки старий і солідний цей автомобіль, тому що кермо тільки трохи менше аніж його запаска, тому що у нас доволі архаічні прилади розкидані і ретельно підписані кожен, а один з найбільших приладів не спідометр на хвилиночку, а датчик тиску в шинах, тому що тут була система підкачування шин, і навіть з пробитим колесом він міг рухатися далі і система підтримувала в ньому потрібний тиск. Так само ось у нас кнопки, нагрів пального, робота, що заборонено написано, на твердій поверхні передній міст як вмикати і коли можна вмикати. Є навіть ось такі шторки на вікнах і кондиціонер, який насправді замінює лобове скло, яке відкривається вперед. Цікаво що привод двірників скла був пневматичний, він працював від центральної системи.

Крісло водія має власну підвіску і дозволяє зберігати прийнятний комфорт на розбитих дорогах. Під правою рукою водія аж 5 важелів. Один для коробки передач, один для підключення переднього мосту, решта для керування роздавальною коробкою, валом відбору потужності і блокування диференціалу. Найбільше в салоні мене вразив «ручник». Це спеціальна скоба, яка фіксує педаль гальм в натиснутому стані.

З оновлень військові встановили спеціальну систему опускання запаски, яка важить мабуть під центнер. Ну і, звичайно, касети для снарядів та підйомник для дишла гармати.

Із покращень, які вдалося запровадити для нашого КРАЗу, це полегшене причіпляння гармати за допомогою системи блоків. Тобто, якщо раніше потрібно було мінімум 6 людей, аби причепити гармату, то зараз достатньо двох. Так само система вивантаження снарядів. Потрібен всього один боєць. Підійшов до борту КРАЗа, взяв снаряд на плечі і пішов.

Кроком руш!

Так, ну що пробуємо як «крокодил» їде. Перша насправді у нас донизу, поїхали. Вау! Так без синхронізатора нормально рубанув. Ну, що ж, рухатись на цьому крокодилі, який має м’яко кажучи величезні габарити нелегко і цікаво.

На швидкості 60 км/год цей танк їв 35 л на кожних 100 км – нормальний такий апетит. Як тепер перелаштуватись в іншу смугу?

Кажуть цей двигун був настільки невибагливим до пального, що можна було лити в бак що завгодно – солярку, керосин, авіаційний керосин, низькооктановий бензин і навіть деякі види ракетного пального. Два баки по 165 л давали запас ходу приблизно в 700-800 км. Щоправда машини ранніх років випуску мали ресурс усього 70 тис км., пізніше він виріс до 140 тисяч. КРАЗи вже тоді мали коробку передач на 5 швидкостей, але максимальний темп не перевищував 70 км/год. При цьому 255-й міг тягнути причепи до 30 тон і прославився як талановитий тягач.

На нашому КРАЗі хлопці поставили нові колодки, тому вони хапають з самого верху. Ок, коли притреться стане не так гостро. Та поки що найменше натискання на педаль примушує КРАЗ одразу зупинятися як вкопаного. Видно колодки не відходять від барабанів, тому накату практично немає. І це примушує дивитися, аби на гальмуваннях ззаду нікого не було. Гальма барабанні на усіх колесах, зрозуміло з пневмоприводом.

Всюдихід себе іще покаже

Прославився 255-й і як справжній позашляховик. Він форсував броди глибиною в метр, на пониженому ряді передач долав підйоми в 30 градусів. В мережі повно відео з дивами які КРАЗ демонструє на бездоріжжі. Та я на оффроад не їхав. Для нашого КРАЗА це взагалі була перша подорож після відновлення, так би мовити, обкатка. Хочеться щоб він без пригод дістався місця служби аби тягати гармати та допомагати наближати нашу перемогу.

Вірим у ЗСУ! Підтримаємо ЗСУ!