Третій день тест-драйву Toyota Hilux у Намібії міг би стати розслаблюючим. І справді, пару десятків кілометрів через гори і пару сотень – до кінцевої точки маршруту. Після розпечених пісків пустелі і всюдисущого пилу місцевих доріг – дрібничка. Але ці 20 кілометрів, як пообіцяли організатори, ми їхатимемо чотири години.
Ну гаразд, стежка. Невеликий підйом із рівнини. Але, вибачте, тут же немає дороги. Куди ви нас повели? Дуже швидко ґрунтовка змінилася вузькою колією, а згодом взагалі перестала бути схожою проїзний маршрут.
Підйом на автомобілі ніколи ще не сприймався так буквально. Тут не було серпантину, який поступово йде схилом угору, ніяких страхувальних бар’єрів. Зрештою на машині ні лебідки, ні позашляхової гуми… А повзти потрібно наполегливо й рівномірно вгору.
Про необхідність перемикання коробки в режим зниженого ряду передач інструктор говорив двічі. І обидва рази на рівнині. Тільки по різні боки гірської гряди. Максимально ефективне використання крутного моменту тут необхідне на підйомі. Ефективність зчеплення, за рахунок повільного руху вниз на передачі багаторазово збільшується. Більше того, навіть спуск на першій зниженій із ввімкненою системою допомоги іноді здається занадто швидким.
Дещо пригнічують маневри на вузькій стежці. Розміри Toyota Hilux абсолютно відповідають будь-якому позашляховику цього класу автомобілів. Більше простору, більші обсяги багажника. Ніхто й не купуватимеме таку машину для вузьких вуличок старої Європи. Такий собі тест на знання габаритів машини.
Інструктори наполегливо попросили журналістів машини не дряпати. Ми не перші й не останні, хто сидить за кермом тестових екземплярів. А от пробиття колеса організатори сприймають майже як неминучу подію. Гірська місцевість Намібії рясніє гострим камінням. І якщо протектор не так вже й просто проткнути, то боковини колеса стандартної асфальтової покришки не мають ніякого захисту. Розгледіти всі небезпечні камінчики на вузькій стежці неможливо навіть теоретично.
Подолати всю гірську стежку завдовжки 20 кілометрів нам вдалося за три години. На годину швидше, ніж планували організатори. Складно сказати, хто показав себе краще: автомобілі чи водії. От якби тут пройшов дощик… насправді машина міцно трималася за покриття. Навіть за умови вимкненої системи стабілізації колеса не ковзали і найменшої втрати контролю над автомобілем у журналістів помічено не було. Блокування заднього диференціала вважалося лише страховкою. На автоматичній трансмісії часто виникало бажання перейти на підвищений ряд, щоб зайвий раз не мучити високими оборотами двигун. Пікап Toyota Hilux проїхав би тут і в дощ. Нехай навіть повільніше запланованих чотирьох годин.
Нам залишається подолати кілька сотень кілометрів уже звичними ґрунтовими дорогами до Віндхука. Щоб переночувати, сісти на літак і по поверненні в Україну розповісти читачам про цікаві пригоди, що чекали на нас у Південній Африці завдяки місцевій природі, клімату і готовим до будь-яких умов Toyota Hilux.
Автор: Олександр Гуров
Пустелями Африки на Toyota Hilux. Частина 2
Африканська пригода Toyota Hilux. Частина 1
Тест-драйв Toyota Hilux: восьме коліно легенди