Растонировать окна куда сложнее, чем нанести тонировку.
Процес видалення тонування із вікон може виявитися набагато складнішим, ніж його нанесення. Навіть якщо це просто плівка, а не покриття нанесене хімічним шляхом або заводське фарбування, позбутися її буде дуже кладно.
Наприклад, плівку доведеться зішкрібати за допомогою спеціальних загострених сталевих лез. Такі леза тонувальники застосовують для очищення скла перед обклеюванням плівкою. Намагатися зробити це звичайними ножами чи іншими підручними інструментами не варто, оскільки майже напевно на склі залишаться подряпини. Хоча деякі умільці з успіхом позбавляються тонуючої плівки за допомогою звичайного верстата для гоління.
Але тут виникає інша проблема — на склі залишиться шар клею, який при опусканні дверного скла потрапляє на нижній ущільнювач дверей й потім постійно забруднює скло. Змити його можна за допомогою спиртовмісних розчинників. Але щоб не зіпсувати інтер’єр, скло доведеться зняти. Також клей можна зняти за допомогою побутового очисника, але для цього після демонтажу скло потрібно укласти горизонтально та ненадовго «замочити».
Ще одне — трудомісткість процесу. Чим дешевша плівка, тим складніше її видалити. Через меншу механічну міцність основи вона видаляється буквально по шматочку. На це варто звернути увагу, вибираючи плівку та купуючи вживаний автомобіль із тонованими вікнами.