Собираясь в экспедицию в Карпаты с гуманитарной миссией, мы прекрасно понимали, какие трудности нас ждут, поэтому мы запаслись цепями противоскольжения PEWAG.
Шиповані шини – постійний предмет суперечок автомобілістів. Чи потрібні вони в наших умовах, чи практичні, наскільки зручні. Хтось півзими скребе шпильками асфальт, хтось намагається атакувати схили, що обледеніли, на фрикційці. Праві, напевно, і ті, й інші. Але це якраз той випадок, коли варто подивитися у бік Європи – там цю дилему вирішили по-своєму. Ті, хто подорожував по Австрії або Швейцарії, напевно бачили дорожні знаки, що далі без ланцюгів протиковзання їхати не можна. От і все рішення: подорожуєте на звичайній зимовій гумі, в’їжджаєте в зону снігопаду або ожеледі – наділи ланцюги і вперед.
У нас узагалі варіантів було мало: збираючись в експедицію в Карпати з гуманітарною місією, ми прекрасно розуміли, які труднощі на нас чекають. Два автомобілі Ford Ranger були взуті в зимові шини – сучасні та нові, але цього явно недостатньо для тих, хто хоче дістатися туди, куди звичайний транспорт просто не доїжджає. Тож ми одразу звернулися по допомогу до наших друзів з мережі магазинів AutoBaza (ви напевно знаєте їх принаймні з назви База Автозвуку. Зараз хлопці дуже розширили асортимент і вирішили підкоригувати і назву). Нам запропонували спробувати ланцюги протиковзання PEWAG Brenta – C 4×4. Ми, звичайно, насамперед зайшли на сайт «АвтоБази», подивилися на ціну ланцюгів, зрозуміли, що хлопці абищо не запропонують, і одразу ж погодилися. Втім, не менш переконливим чинником стала країна виробництва ланцюгів – Австрія. Якщо вам доводилося їздити австрійськими Альпами взимку – ви розумієте, чому. Хвалу своїй передбачливості ми співали першого ж раноку в горах. Наша база (не автозвуку, звичайнісінька, ночівля) була високо в горах, і до неї вів затяжний підйом. З вечора вгору ми заїхали без особливих проблем, хоча і, що називається, “ходом”, на свій страх і ризик. Дорога завдяки відлизі була не смертельно слизька. Але вранці ударив мороз і ми опинилася у пастці на вершині гори. Ось тут ми і згадали, що будь-який спуск завжди складніший за підйом, і полізли в кузови своїх пікапів по ланцюги. Зізнаюся, досвіду надягання ланцюгів у мене не було зовсім, тож з першим колесом довелося провозитися довго. Коли терпіння було на межі, хтось із добрих хлопців таки підсунув мені інструкцію з експлуатації PEWAG, яка, звісно ж, була в коробці з ланцюгами. До речі, дуже завбачливо надрукована на щільній плівці: хоч би в яких умовах ви її використовували – не зіпсується. Тут усе пішло добре, перший ланцюг став на місце, а коли став зрозумілим принцип, земля завертілася швидше, і вже другий ланцюг став на місце за лічені хвилини.
PEWAG Brenta – C 4×4 – жорсткі ланцюги протиковзання з малюнком ромб/стільник. Це означає, що вони повністю металеві, з будовою, не призначеною для швидкої їзди. Але в умовах бездоріжжя саме ромб/стільник, на відміну від драбинки, забезпечує максимальне зчеплення, а отже – безпеку. Виходить, що у вас немає площини шини, яка стикається з кригою без допомоги ланцюга, а на крутих обмерзлих спусках навіть щонайменший знос матиме наслідки. Неприємні… Розмір ланцюга у PEWAG Brenta – C 4×4 – 4,5 см. У нашій експедиції брали участь і професійні джипери на підготовлених автомобілях, і коли ми вирішили всі дружно “стати на ланцюги”, одразу стало помітно, що на наших ланцюгах ланки явно дрібніші. Адже це ланцюги, спеціально призначені для позашляховиків і легких вантажівок. Але детальний огляд показав, що сама ланка має складнішу структуру і трохи виділені грані. Забігаючи наперед, скажу, що Brenta – C у результаті показала відмінний результат – там, де позашляховик на великих, але не таких плтужних ланцюгах починав помалу дрейфувати до узбіччя, наш Ranger тримався без видимих зусиль. Причому найбільше мене здивувало, що на поведінку авто ланцюги вплинули не так уже сильно – можливо, внаслідок того, що ми не їздили на них швидко, та і не дуже маневрували, але ніякого брязкоту або помітного “перекочування” під колесами я не помітив. Спустилися ми, як по сухому асфальту, автомобіль не зробив навіть спроби посоватися на спуску, і це було дивно, оскільки при цьому наш оператор, який намагався зняти спуск на камеру, пару разів упав на схилі, – встояти було просто неможливо. Добре, що камеру не розбив. Оддразу після спуску ми ланцюги зняли – мав відбутися довгий швидкісний перегін, а на ланцюгах це не завжди доцільно. Але коли перед нами постало чергове складне завдання – тепер уже під’їм по обмерзлій дорозі, де вгорі красувався замерзлий водоспад, – ми вже весело і без роздумів кинулися надягати на колеса рятівні ланцюги.
До цієї поїздки я вважав, що ланцюги більше ефективні в снігу, але, друзі, не даремно ж вони називаються ланцюгами протиковзання. Усі ділянки з глибоким снігом ми проїхали і так – Ranger дозволяє, але ось на ділянках з ожеледдю і хорошим ухилом без них просто не обійтися – ні піднятися, ні спуститися. Тож я зараз допишу цей звіт і піду на сайт обирати собі ланцюги поменше: зібрався на Різдво в глибинку в Карпати на своєму легковичку, і тепер я знаю, що мені потрібно, щоб почуватися спокійно.