Яскравий представник гоночної історії компанії Ford вирушить на аукціон Mecum. Цей прототип Ford GT Competition Roadster GT/109 брав участь у гонці 24 години Ле-Мана під керуванням легендарних французьких гонщиків Моріса Трентіньяна та Гі Ліжье у 1965 році.
Представлений на торгах екземпляр був збудований у березні 1965 року підрозділом Ford Advanced Vehicles в Англії. Він є одним із 12 прототипів, виготовлених компанією в період із січня 1964 року по квітень 1965 року. Усього було створено п’ять родстерів, а до наших днів дожили лише два з них – GT/108 та GT/109. Цікаво, що з 12 болідів у гонках у Ле-Мані у 1964 та 1965 роках брали участь сім Ford GT та чотири прототипи GT Competition, включаючи єдиний родстер – GT/109.
Прототип Ford GT Competition дебютував у перегонах у квітні 1964 року. Але сезон не задався. Перші два автомобілі (GT/101 та GT/102) були знищені в аваріях у Ле-Мані та Монці, а команда не змогла закінчити жодної гонки у сезоні. Тому віцепрезидент та генеральний менеджер Ford Лі Якокка вирішив взяти справу у свої руки.
У грудні 1964 року два купе GT Competition Prototype, GT/103 і GT/104, були відправлені в Shelby American в Лос-Анджелесі, де вони були передані на піклування головного інженера Shelby Філа Ремінгтона та його колективу для підготовки до відкриття сезону в лютому 1965 року. Зусилля нової команди окупилися сторицею, і вже у першій гонці Кен Майлз та Ллойд Рубі на GT/103 здобули блискучу перемогу.
Перемога Майлза та Рубі в Дайтоні довела величезний потенціал GT та підтвердила репутацію фахівців Shelby American. В результаті Ford замовив компанії перші два родстери GT Prototype Competition – GT/108 та GT/109 – для випробувань та оцінки. Перша машина була залучена для створення “цивільної” версії, а героя нашої розповіді готували до 24-годинного марафону в Ле-Мані. Будівництво машини завершили 9 червня. GT/109 отримав безліч модифікацій, які вже були успішно випробувані на боліді Майлза та Рубі. Зокрема, він отримав магнієві диски Halibrand замість заводських Borrani, додаткові повітрозабірники спереду та двигун Cobra-spec 289 об’ємом 4,7 л, з’єднаний із 5-ступеневою МКП ZF.
Підготовкою до перегонів команди Ford у Ле-Мані у 1965 році безпосередньо опікувався Керрол Шелбі. Після прибуття до Франції випробування проводили Андре Саймон та Джо Шлессер. GT/109 був пофарбований у гоночну ліврею Ford of France – білу з темно-синьою центральною смугою, облямованою червоним. При вазі 1066 кг родстер був найлегшим з усіх шести Ford GT, представлених у Ле-Мані у 1965 році.
GT/109 управлявся у 24 годинах Ле-Мана французькими зірками перегонів Морісом Трентіньяном, який керував Daytona Coupe для Shelby в Тур де Франс 1964 року, і Гі Ліжье, який продовжував ганятися у Формулі 1 протягом двох років, перш ніж стати конструктором Формули 1. GT/109 почав гонку з Трентіньяном за кермом, проте зійшов на 11-му колі через коробку передач, що відмовила. Цікаво, що, коли інший Ford GT пошкодив двері водія, аналог на пару годин позичили у GT/109, поки та той не зійшов з гонки.
Після Ле-Мана GT/109 був повернутий для доопрацювання в Shelby American, потім використовувався Kar Kraft як тестовий автомобіль в проєкті J-Car. На ньому випробували нові конструктивні рішення: АКП Kar Kraft, карбюратори Weber, гальмівну систему та різні інші експериментальні деталі та компоненти. У результаті він опинився на складі компанії Ford у Детройті. Там його і виявив у 1968 році голлівудський каскадер та кастомайзер Дін Джефріс. Він вирішив його викупити, на що директор Ford Racing Пасіно відповів: Немає проблем, можете забрати. Ми закінчили із програмою GT Roadster».
Історія володіння GT/109 включає лише трьох власників з моменту будівництва. Після гонок у Ле-Мані автомобіль належав Ford. 1968 року його купив Джефріс. Завдяки дружбі з Шелбі Дін отримав від нього оригінальний гоночний двигун Cobra-spec 289, який використовувався на ньому в Ле-Мані. У серпні 2003 року Джефріс представив GT/109 під час святкування 100-річчя історії гонок Ford у Лагуна Сека на Monterey Historics.
Дена Мекум купив GT/109 у сина Джефріса у 2013 році. Він доручив GTC Mirage Racing провести реставрацію та повернути машину у початкову конфігурацію для Ле-Мана 1965 року.
Оригінальний гоночний двигун HiPo 289 CI, наданий Shelby, було відреставровано, протестовано на динамометрі та встановлено Браяном Даффі. Двигун оснащений експериментальним колектором Ford/Shelby і карбюраторами 4×48 IDA «Made in Italy» Weber, а також вихлопною системою «Bundle of Snakes», наданою Shelby, яка використовувалася на GT/109 під час тестування.
Інші відповідні періоду компоненти на цьому родстері серії GT Competition Prototype включають перебудовану коробку передач ZF 5DS-25/0 1965 року, фари SEV Marchal і світлотехніку Cobra Daytona Coupe Cessna, магнієві диски Halibrand, шини 550/15 і 7 5 років. Цікаво, що в цьому автомобілі встановлено дуже рідкісний склоочисник NOS Ford GT Trico, а також фірмовий тумблер стоп-сигналу Керролла Шелбі, який спочатку був у GT/109.
Пропонований на аукціоні екземпляр є постійним учасником різних ретро заходів та регулярно стає їх призером. У 2016 році Pebble Beach Concours d’Elegance на заході, присвяченому 50-річчю перемоги Ford у Ле-Мані GT/109 посів друге місце у своєму класі, поступившись переможцю Ле-Мана 1966 року Брюса Макларена та Кріса Амона. Через тиждень GT/109 виграв звання кращого автомобіля на Milwaukee Concours d’Elegance. У 2023 році GT/109 брав участь в американському фестивалі швидкості M1 Concours як почесний маршал. А минулого року на Amelia Concours d’Elegance GT/109 посів друге місце у своєму класі, поступившись Ferrari 250 GTO 1962 року, яка виграла Тур де Франс 1964 року.
Ще один зберігся прототип родстера GT40 – GT/108 – був проданий на аукціоні RM Sotheby’s Monterey у 2019 році за солідну суму $7,65 млн. Цікаво, що нинішні торги, це вже третя спроба Дена Мекума продати GT/109 на своєму. У 2018 році автомобіль був виставлений у Кісімі, але проданий не був. 2020 року машину знову виставили на продаж, але й друга спроба не вдалася. Можливо, втретє закінчитись вдало, і машина знайде свій новий будинок.