Свою офіційну історію Луцький автозавод веде з 1 жовтня 1955 року, коли в місті було введено в експлуатацію підприємство з ремонту вантажівок ГАЗ-51 і ГАЗ-63. А у вересні 1959 року його перейменували на луцький машинобудівний завод (ЛуМЗ). Там почали випускати причепи-автолавки, пересувні ремонтні майстерні, авторефрижератори.
У 1964 році завод отримав нове завдання: підготувати виробництво легких вантажопасажирських автомобілів підвищеної прохідності. Їх конструкцію було створено з використанням двигуна та інших компонентів від моделі ЗАЗ-965.
Рефрижератор ЛуМЗ-890Б (1965 р) виявився довгожителем – його випускали аж до 1979 р., а потім ще кілька років підприємство в місті Брянку. Шасі — ЗІЛ-130. Об’єм кузова — 10 м куб., вантажопідйомність — 2,5 т.
У 1965 році в Луцьку було складено перші зразки, а в наступному, 1966-му почалося серійне виробництво автомобілів ЛуМЗ-969В “Волинь”. Цікаво, що ця модель ще не була повнопривідною: конструкцію задньої тягової осі допрацьовували. І тому машина неждано-негадано стала першим в СРСР серійним передньопривідним автомобілем. У 1967 році ЛуМЗ було перейменовано в Луцький автомобільний завод (ЛуАЗ).
ЛуАЗ-969А (1975–1978 рр.) зовні подібний до луцьких первістків – моделей 969В і 969. Але його двигун — V4, 1197 см куб. розвивав на 10 к.с. більше — 40 к.с. Швидкість теж зросла на “десятку” — з 75 до 85 км/год.
Повний привід луцька модель отримала тільки в 1971 році, а з ним і оновлену назву – просто ЛуАЗ-969 без літери “В”. А стосовно двигуна, то він у обох моделей був той самий — V-подібний, 4-циліндрвовий ЗАЗ-965, робочим об’ємом 887 см куб. і потужністю 30 к.с. “Максималка” становила 75 км/год.
ЛуАЗ-969М (1978–1991 рр.) на прізвисько «емка». Кузов більш вдалий як щодо дизайну. З’явилися нові рульова колонка і приладова панель, модернізовані гальма. Мотор колишній — в 40 к.с.
Але це був тільки початок. Надалі 969-ті поповнювалося новими, більш досконалими моделями, росли і обсяги виробництва. 28 вересня 1982 року з конвеєра зійшов 100-тисячний автомобіль. А в другій половині 80-х щорічний випуск доходив до 16 тис. машин.
ЛуАЗ-1301 (1989 р.) — принципово нова розробка заводу. Кузов являв собою сталевий каркас, обшитий пластмасовими панелями. Кліренс — може змінюватися за рахунок підвіски на пневмобалонах і електрокомпресора. Двигун на 53 к. с. і 1190 см куб.
Ситуація різко погіршилася в середині 90-х рр. Завод, приватизований в 1995 році, опинився у важкому фінансовому становищі. Випуск автомобілів катастрофічно впав — за цей рік було випущено лише 891 автомобіль.
ЛуАЗ-1302 (1994–2002 рр.) — принципово відрізняється двигуном від Запорізької «Таврії» — рідинного охолодження, 1093 см куб., 53 к.с. «Максималка» зросла до 100 км/год.
У 2000 році концерн «Укрпромінвест» викупив 81% акцій — і справи пішли вгору. На підприємстві було налагоджено великовузлове складання низки моделей ВАЗ і УАЗ. А випуск колишньої продукції —всюдиходів ЛуАЗ завершився в травні 2002 року.
ЛуАЗ-13021 (1994 р.) — вантажівка підвищеної прохідності особливо малого класу. Випускали її серійно, але через недостатнє фінансування лише по кілька штук на рік. Вантажопідйомність — 550 кг. Двигун — як у моделі 1302. Максимальна швидкість — 90 км/год.
У 2005 році Луцький автозавод увійшов до складу корпорації “Богдан”. Сьогодні підприємство має назву “Автоскладальний завод №1” компанії “Богдан Моторс” і виробляє автобуси і тролейбуси..
ЛуАЗ-967М (1978–1991 рр.) — оригінальний плаваючий транспортер переднього краю (ТПК). Призначався для евакуації поранених із поля бою, ведення розвідки тощо. Двигун — “повітровик” V4, 37 к.с. швидкість — 75 км/год; на плаву — 3-4 км/год. Раніше, в 1968–1971 рр. випускався ТПК ЛуАЗ-967, з двигуном 27 к.с. Загалом виготовлено близько 2 тис. машин обох версій.
ЛуАЗ-1302- 05 “Форос” (1998 р.). Дослідна модель — ефектний автомобіль для активного відпочинку. Чотириліндровий італійський дизель Lombardini мав робочий об’єм 1372 см куб. і розвивав 37,4 к.с. швидкість — 100 км/год.