Як ввозили іномарки в Україну – з’явилися цікаві факти

На черговому засіданні відомого Історичного Автоклубу продовжували розглядати автомобілі-іномарки з «київською пропискою», які роз’їжджали у 50 – 70-ті роки вулицями столиці. У ті часи було три шляхи щоб роздобути закордонний легковий автомобіль.

По-перше, такі машини привозили моряки далекого плавання. Цікаво, що сума розмитнення становила 200%. І тому це були або невеликі моделі, або більші автомобілі, але їх оформляли за знайомством.

По-друге, автомобілі могли привозити люди, які працювали за кордоном, зокрема й артисти. Але машини, звичайно, теж треба було розмитнювати.

І нарешті третій шлях, найцікавіший: обмежене коло осіб за спеціальними дозволами могло купувати автомобілі в комісійних магазинах, куди надходили машини дипломатів, які виїхали з країни.

А ось після того, як ці автомобілі набули законних «прав громадянства», починалася стихія вторинного ринку. Машини не раз переходили з рук до рук. І врешті-решт будь-хто, який володіє достатньою сумою, міг, трохи покрутившись у цій сфері, придбати такий автомобіль.

Легкових іномарок повоєнних моделей із київськими номерами у столиці України було спочатку мало, але з роками їхня кількість постійно збільшувалася. Цікаво, що дві з них належали всенародним улюбленцям – комікам Юрію Тимошенко та Юхиму Березину, які виступали під псевдонімами Тарапунька та Штепсель. Перший мав розкішний Dodge Dart 1972 року з американського посольства, а другий – Mercedes-Benz у 115-му кузові.

Щодо комерційних автомобілів, то вони надходили у великих, дедалі більших кількостях із країн Східної Європи – у рамках так званої «соціалістичної інтеграції». Це були легкі розвізні машини Zuk та Nysa з Польщі, середньотоннажники IFA W50L та Robur із НДР, важкі чеські самоскиди Tatra та сідлові тягачі Skoda, а також вантажівки Сsepel із Угорщини.

Окремо треба сказати про комерційні з Австрії. У роки Другої світової вона постачала автомобільну техніку для вермахту. А в 1955 році, після виведення їз країни радянських військ, автозавод OAF потрапив під державний контроль і його зобов’язали постачати в нашу країну автомобілі в рамках репарації, тобто компенсації за збитки.

Насамперед це були важкі капотні тягачі OAF 745G, які могли працювати у складі автопоїзда повною масою 16 т. Таких машин було завезено 1200 од. Постачалися і їх безкапотні версії – OAF F745G. Крім того, було ввезено невелику кількість комфортабельних автобусів середнього класу – OAF 5DN-120.

А на вулицях Києва частенько можна побачити тягачі OAF, які постачалися разом із напівпричепами-рефрижераторами. Вони розвозили продукти, що швидко псуються, по великих торгових центрах. А щодо автобусів OAF, то один з них працював при київському готелі «Інтурист».