Цього дня, 15 лютого 1996 року було зареєстровано спільне українсько-італійське підприємство ЗАТ «ІВЕКО-КрАЗ», на якому вже в березні розгорнулася великовузлова збірка з італійських комплектуючих легких розвізних машин IVECO TurboDaily.
Справа в тому, що в Україні в середині 90-х років у зв’язку з розвитком ринкових відносин зросла потреба у вантажівках легкого класу та у мікроавтобусах. А автомобілі IVECO TurboDaily, сучасні за конструкцією та економічні, якраз відповідали цим вимогам. Згідно з угодою, українській стороні належало 35% статутного капіталу, а решту поділили між собою інші засновники СП – компанія IVECO та Європейський банк реконструкції та розвитку.
Вже в 1997 – 1998 рр. почалася локалізація виробництва: було освоєно зварювання каркасу кабін, кузовів фургонів та автобусів, а також їхнє фарбування та остаточне складання. У дослідному порядку зібрали також партію ведучих мостів.
Велися роботи й з освоєння таких комплектуючих як скла, колісних дисків тощо. А на іншому українському підприємстві – СП «ІВЕКО Мотор Січ» почали випускати коробки передач, які раніше постачалися з Італії. Виробнича програма включала вантажівки на 0,8 – 1,7 т, залежно від модифікації, та мікроавтобуси на 16 пасажирів, а також шасі.
На жаль, вся ця продукція не мала очікуваного успіху на ринку. Адже там у цей час почалася бурхлива навала російських «Газелей» – найгірших за якістю та недовговічних, зате – приблизно втричі (!) дешевше. А у СП «ІВЕКО КрАЗ» не було жодної можливості здешевлювати свою продукцію: адже в цьому випадку необхідно було б розширити номенклатуру комплектуючих місцевого виробництва, а для цього просто не було коштів. У результаті випуск автомобілів почав падати. У 1999 році СП виготовило лише 223 автомобілі при плані 1200, а наступного – втричі менше.
Потрібно сказати, що у 1997 році на головному конвеєрі Кременчуцького заводу зібрали кілька семитонних вантажівок IVECO EuroCargo, у тому числі у сільськогосподарському варіанті. Не увінчалася успіхом і спроби збирати в 1998 році інші автомобілі: вдалося виготовити лише три вантажівки IVECO Otoyol 65.9 вантажопідйомністю 4,5 т і один міжміський автобус Otoyol M29-120 Turbo на 29 місць.
Коротше кажучи, виробництво автомобілів на СП «ІВЕКО-КрАЗ» стало збитковим та втратило економічний сенс. Скінчилося тим, що 30 березня 2001 року на зборах акціонерів ХК «АвтоКрАЗ» прийняли рішення вийти з-поміж співзасновників СП. Останнім днем роботи спільного підприємства стало 30 квітня.
Провалилася спроба організувати виробництво автомобілів IVECO TurboDaily на ЗАТ «ІВЕКО Мотор-Січ» у Запоріжжі. Там 2001 року було випущено лише кілька машин – і на цьому справа затихла.