Як склалася доля унікальних автопоїздів КрАЗ

Мало хто знає, що на Кременчуцькому автозаводі свого часу розробляли новий для вітчизняного ринку тип самоскида – з бічним розвантаженням платформи на два боки. Ще навесні 1961 року було виготовлено два такі експерементальні автомобілі – КрАЗ-254 (6х4).

Як відомо, такі машини, порівняно із самоскидами заднього розвантаження, вважалися ефективнішими на будівництві доріг. Вони були також зручні при засипанні траншей у вузьких проїздах та при розвантаженні в бункер. КрАЗ-254 отримав оригінальну 6-кубову вантажну платформу на 10 т.

Цікаво, що у відкритому положенні бічний борт платформи становив єдину площину з її підлогою. Це запобігало попаданню сипучого вантажу під задню пару коліс, що було вкрай небажано, оскільки той ускладнював виїзд після розвантаження. Бічні борти закривалися за допомогою автоматичного механізму, а задній не відкривався взагалі. Для підвищення стійкості під час розвантаження було передбачено блокування задньої підвіски. Машина успішно пройшла заводські випробування, але до серійного виробництва справа так і не дійшла.

Другою спробою став модернізований самоскид КрАЗ-254Б, розроблений 1963 року. Він відрізнявся від попередника лише новим самоскидним обладнанням, хоча вантажопідйомність та обсяг платформи не змінилися. Випробування проводили у 1964 році, а на початку березня наступного року Державна комісія забракувала машину – через низьку надійність вузлів та агрегатів самоскидного обладнання.

І лише 1974 року Міністерство автомобільної промисловості вирішило забезпечити народне господарство країни самоскидами з нестандартним розвантаженням. Причому цього разу йшлося не про одиночні автомобілі, а вже про автопоїзди. Базовий автомобіль-тягач мав розвантажуватися на три боки, а причіп – тільки на два. Виготовлення дослідних зразків на КрАЗі розпочалося вже наступного року. Усього їх було зроблено три. Вони були створені на базі автомобілів нового, третього покоління – з суцільнометалевою кабіною, з абсолютно іншим капотом та крилами. Загальна вантажопідйомність поїзда складала 26,3 т. А новий турбодизель ЯМЗ-238Н розвивав 300 к. с.

Останній із цієї трійці – тягач 3Е6435 та причіп Е8570 з’явився у 1978 році. Експериментальний цех виготовив два дослідні екземпляри. Об’єм платформ тягача та причепа був однаковий – по 8,5 м куб. На початку 1979 року автопоїзди пішли на приймальні випробування. Проте фінансування проекту було мізерним, і автозавод згорнув подальші роботи.

Добру ідею було поховано на довгі роки. І лише через чверть століття, 2005 року з’явився автопоїзд у складі тягача КрАЗ-6424С4 та причепа КрАЗ-А201С2. Його було створено на базі автомобілів КрАЗ четвертого покоління. Вантажопідйомність самоскида з розвантаженням на три боки становила 13 т, а самоскидного причепа з розвантаженням на два боки – 11 т. Об’єм платформ був однаковий – 11,3 м куб. Поява цього автопоїзда була пов’язана із надіями на прискорений розвиток дорожнього будівництва. Однак не так сталося, як гадалося, тоді було вирішено пропонувати автопоїзди в аграрному секторі.

Для перевезення легких сільськогосподарських вантажів обсяг кожної платформи можна було збільшити додатковими бортами до 15 м куб. Автопоїзд навіть отримав відповідну назву “Хлібороб”. Він був підготовлений до серійного виробництва, але з низки причин так і залишився в єдиному екземплярі.

Щоправда, наприкінці 2008 року кременчуцьке підприємство «КременьДизельЦентр» запропонувало «АвтоКрАЗу» встановити на шасі популярного самоскида КрАЗ-65055 платформу на 15,5 м куб. з розвантаженням на три боки та провести випробування. Наступного року машину виготовили у експериментальному цеху заводу. Проте вже перші тести показали, що при розвантаженні набік задні колеса, паливний бак та глушник неприпустимо засипаються вмістом платформи.

Але на цьому історія не завершилася. У вересні 2012 року на виставці «Агро» у Києві було презентовано автопоїзд-зерновоз КрАЗ-6230С4 «Караван» із причепом КрАЗ-А261С3. Його виготовили на шасі нового сімейства КрАЗ H23.2R (6х4) – з кабіною від вантажівки Renault Kerax та ліцензійним двигуном Renault потужністю 362 к. с.

На тягачі та причепі застосували кузови з бічним розвантаженням, вантажопідйомністю по 20 т та однаковим корисним об’ємом у 30 м куб. Платформи були виготовлені підприємством «Дністер-Авто».

‘

А наступного року «АвтоКрАЗ» продемонстрував нову модель автопоїзда-зерновозу – КрАЗ-6511С4 «Караван». Тут у його основі лежало вже інше, більш прийнятне за ціною шасі КрАЗ H23.2M – з китайською кабіною Qixing (ліцензія MAN). Двигун теж був із Піднебесної – Weichai потужністю 400 к. с. Іншими виявилися і самоскидні платформи, вироблені заводом «Алеко» з Волновахи Донецької області. На тягачі – з розвантаженням праворуч, а на причепі – праворуч і дозаду. Сумарний об’єм кузовів зріс з 60 до 75 кубометрів, а вантажопідйомність – з 40 до 46 т. На цьому роботи зі самоскидними автопоїздами на “АвтоКрАЗ” й завершилися.