Представлений на зльоті тягач Demag D7 був підірваний на міні в 1941 році під час відступу німецьких військ у Калузькій області. Машину знайшла пошукова група в 2008 році, і на її відновлення знадобилися роки, повідомляється на сторінці музею техніки Вадима Задорожного.
Тягач розробила берлінська фірма Demag, яка виробляла його в 1939 – 1944 рр. Крім того, ці машини, стандартизовані як Kfz. 10, випускалися також іншими німецькими фірмами Adler, Bussing-NAG (як у нашому випадку), MW, MIAG, MRN, Phenomen і австрійської Zaurer. Demag D7 був наймасовішим тягачем Другої світової війни: загалом було випущено близько 14 тис. таких машин (а за деякими даними 17 і навіть 25 тис. од.).
Тягач Demag D7 мав тягове зусилля 1000 кг і призначався передусім для буксирування легких знарядь калібру до 50 мм, малокаліберних зеніток, 6-ствольних мінаметів тощо.
Повна маса тягача становила 3400 кг. Він міг перевозити до 8 осіб.
На цій машині було встановлено бензиновий двигун Maybach NL42 TRKM — 6-циліндровий, робочим об’ємом 4170 см куб. і потужністю 100 к.с. До речі, мотори фірми Maybach стояли практично на всіх німецьких напівгусеничних тягачах, аж до 18-тонного, а також на всіх танках, зокрема на “Тиграх” і “Пантерах”.
Цікавою особливістю тягача була трансмісія Maybach Variorex, забезпечена гідравлічним преселектором. Вона давала змогу попередньо обирати ту чи іншу передачу, а вмикати її, наприклад перед підйомом, можна було простим натисканням на педаль зчеплення. КП мала 7 передач для руху вперед і 3 для руху назад, причому всі були синхронізованими. Максимальна швидкість тягача становила 65 км/год.
Цікавою була і ходова частина, характерна для всіх напівгусеничних тягачів вермахту. Гусеничний рушій мав опорні котки великого діаметру, розташовані в шаховому порядку. Це забезпечувало рівномірно розподіл ваги машини на гусеницю і тим самим зменшувало питомий тиск на землю. Передня вісь була нетягова.
Слід сказати, що було кілька модифікацій тягача Demag D7, зокрема самохідки: з 20-мм зеніткою і короткоствольною 75-мм гаубицею. На базі цього тягача випускали також легкі бронетранспортери сімейства Sd. Kfz. 250 в 15-ти модифікаціях. Їхнє шасі було вкорочено на один каток з метою зменшення ваги тяжкої машини. Загалом було виготовлено понад 7,5 тис. шт.
