Рівно 80 років тому, в січні 1942 року почався випуск знаменитих армійських автомобілів Dodge WC51, відомих у нас як «Додж три чверті», бо вантажопідйомність машини становила 3/4 т.
Ще на самому початку Другої світової фірма Dodge виграла тендер на поставку в армію автомобілів сімейства Т202, розрахованих на півтонни вантажу. Фактично це була версія звичайного цивільного пікапа, але оснащена двома провідними мостами власної розробки. У 1939-40-х рр. таких машин випустили лише 4640 од.
А потім вийшло ось що. Компанія Dodge перемогла і в наступному тендері і розгорнула в 1940 році виробництво машин суто армійського виду – сімейств T207 – T215. До 1944 року їх випустили ні багато ні мало 78229 од.
Однак найпопулярнішими стали військові автомобілі серії Т214. Їх прототипи пройшли випробування наприкінці 1941 року, а на наступний рік почався їх випуск. Порівняно з попередниками, колісну базу вкоротили майже на півметра (з 2946 мм до 2489 мм), а машину зробили ширшою, розрахованою на 750 кг вантажу. І ще одне: вузькі шини 7.5-16 замінили на широкопрофільні, розміром 9.00-16, що поліпшило прохідність на слабких грунтах і снігу. Автомобіль мав високий кліренс – 275 мм і великі кути звису.
Бензинова “шістка” (3,77 л) машини розвивала 92 к.с. Коробка передач застосовувалася 4-ступенева, а ось демультиплікатора не було зовсім. Підвіска коліс була класичною – залежна, на напівеліптичних ресорах. Максимальна швидкість становила 87 км/год.
Найвідомішими і найпоширенішими автомобілями серії Т214 були модель WC51 і її версія з лебідкою спереду – WC52. Літери в їх позначенні розшифровувалися як Weapon Carrier – “носій озброєння”.
Dodge WC51 харківського Технічного клубу “Самоходь”
Річ у тім, що машини за задумом призначалися насамперед для транспортування кулеметів і легких знарядь разом з розрахунками. Але життя внесло свої корективи, і автомобіль реально став багатоцільовим.
Санітарний Dodge WC54 на технічному фестивалі OldCarLand 2020 в Києві
Крім базових моделей в сімейство входили відкриті командирські машини і закриті штабні, ремонтні летючки і санітарні фургони, мобільні пункти телефонного зв’язку і навіть 37-мм самохідна гармата – на тумбовій установці з кутом обстрілу 360 град.
Dodge WC51 везе 57-мм протитанкову пушку вулицями Берліна, травень 1945 р.
З початку 1942 року і до кінця війни було випущено 182 655 базових автомобілів WC51 і WC52. А якщо підрахувати їх численні модифікації, то цифра досягне 255 193 од. Із них в СРСР за ленд-лізом, згідно з різними даними, було ввезено від 19,6 тис. до 25,2 тис. цих автомобілів.
Dodge WC51 з колекції запорізького Музею техніки “Фаетон”.
Автомобілі WC51 і WC52 мали відкриту кабіну з відкидним вперед вітровим склом і вирізами замість дверей. Щоправда, водієві забиратися в кабіну неабияк заважала встановлена на її лівому борту “запаска”. Так що потрібно було або перелазити через це колесо, або забиратися в кабіну з правого борту. Цікаво, що передні сидіння були ковшоподібними, з речовими відсіками під ними. Що стосується кузова, то він був суцільнометалевим, з відкидним заднім бортом. А вздовж бокових бортів встановлювалися відкидні лавки на вісім осіб.
Dodge WC51 із саморобною кузовною надбудовою на вулицях Києва, 1956 р. Фото Леоніда Гоголєва
У стандартну комплектацію базових версій входили знімні брезентовий верх і боковини кабіни, а також тент для кузова, який натягували на знімні дуги. Однак у нашій країні ці автомобілі часто обладнували простими жорсткими надбудовами з дерева або металу А іноді на них монтували стандартну закриту кабіну, запозичену у якихось інших американських вантажівок.
Цікаво, що випускалися хоч і в менших кількостях, тривісні родичі цих машин: Dodge WC62 без лебідки і WC62 з нею. Мотор там залишався колишній, а ось вантажопідйомність зросла до 1,5 т. До нас в країну їх поставили зовсім небагато.