Цього дня, 15 грудня 1915 року в США була заснована компанія Hercules Motor Manufacturing Co., що стала згодом одним із найбільших в країні виробників двигунів внутрішнього згоряння.
У роки після Першої світової війни компанія розширилася і в 1923 році була перетворена на корпорацію Hercules Motors. Вона розробляла і випускала бензинові і дизельні двигуни для вантажівок, тракторів і різного стаціонарного обладнання.
Цікаво, що двигуни Hercules ще в 1929 році почали встановлювати на машинах Ярославського автозаводу – п’ятитонках Я-5. Це були 6-циліндрові бензинові агрегати моделі YXC робочим об’ємом 7,02 л і потужністю 93,5 к.с. Вони забезпечували важкій вантажівці швидкість до 53 км/год. Загалом у 1929 – 33 рр. з такими моторами було випущено 2623 ярославських автомобілі, зокрема 167 шасі Я-5 і 267 шасі Я-6.
Вантажівка Я-5
Останні мали колісну базу, збільшену на 585 мм і призначену для автобусів. Однак сам завод таких виробляти не міг: деревообробного і кузовного цехів не було, тому кузови для них ліпили майстерні в Москві, Ленінграді, Ростові-на-Дону і Тифлісі, причому вони дещо відрізнялися одне від одного.
Автобус ЯА-2 (1932 р.) став найбільшим у світі.
У 1932 році в кузовних майстернях Ленінградського авторемонтного заводу «АТУЛ» був побудований в єдиному екземплярі автобус ЯА-2 на Ярославському шасі 6х4. У той час це був найбільший автобус у світі – його довжина становила 11 450 мм, місць для сидіння – 52, а загальна місткість досягала 80. Машина мала двигун Hercules YXC-B робочим об’ємом 7,02 л і потужністю в 100 к.с.
У період Другої світової війни компанія виготовила близько 750 тис. двигунів для автомобілів та іншої наземної військової техніки, а також для кораблів. Для неї це був час найбільшого розквіту виробництва і, відповідно, найбільших доходів.
Studebacker US6
У цей час двигуни Hercules застосовувалися, зокрема, на широко відомих у нас 2,5-тонних армійських автомобілях Studebacker US6. Ці тривісні машини було відправлено до нас за ленд-лізом (угода про оренду) до 187,6 тис. од. Встановлений на них 6-циліндровий бензиновий мотор Hercules JХD мав робочий об’єм 5240 см куб. і розвивав 87 к.с.
Двигун Hercules JХD для Studebacjer US6
Цей невибагливий і відносно простий мотор мав ступінь стиснення лише 5,24, тоді як у інших, поставлених до нас зі США автомобілів, він становив 6,1 і 6,75. Це давало змогу автомобілям Studebacker працювати без детонації на нашому низькосортному бензині.
Dimont T 980/981 (6х4)
За ленд-лізом до нас був поставлений також 471 важкий баластний тягач-танковоз Dimont T 980/981 (6х4). На ньому було встановлено 6-циліндровий дизель Hercules DFXE робочим об’ємом 14666 см куб. і потужністю 185 к.с. Ця надійна машина успішно працювала у нас в країні і багато років після війни.
Бронеавтомобіль М8
Примітно, що мотори Hercules були встановлені і на наймасовіших бронеавтомобілях того часу – М8 (6х6), яких було випущено в 1943 – 45 рр. 8529 од., і на БТР М20 на їх базі – 3791 од. Це були ті самі двигуни, що і на автомобілях Studebacker US6.
Після закінчення Другої світової війни компанія Hercules не зуміла ефективно реагувати на зміни на ринку двигунів. Вона залучила кількох інвесторів, але без особливого успіху. До 90-х рр. поставки за військовими контрактами, завдяки яким компанія ще трималася на плаву, вичерпалися. І в 1999 році вона припинила своє існування.