Ще з 1871 року Карл Бенц працював над створенням двигуна внутрішнього згоряння. 1883 року він заснував у місті Мангеймі завод, де налагодив випуск стаціонарних двотактних моторів. А після роботи, у домашній майстерні Бенц працював над створенням самохідного екіпажу. Наприкінці 1885 року машина була готова.
Автомобіль був легким, вагою всього 265 кг, відкритим візком. Вузьких спицьованих коліс велосипедного типу було лише три: одне спереду – кероване, і два ззаду – ведучі. Двигун розташовувався за двомісним сидінням.
Мотор був уже не двотактний, а чотиритактний. Один-єдиний горизонтально розташований циліндр мав робочий об’єм 954 см куб. Потужність складала 0,75 к. с. при 400 об/хв. Охолодження було рідинним, запалювання – батарейним.
Примітно, що колінчастий вал з’єднувався конічною зубчастою передачею з маховиком, розташованим горизонтально. Останній був колесом великого діаметра, яке використовувалося і для запуску: варто було тільки його розкрутити. Привід на ведучі колеса був ланцюговий. Максимальна швидкість становила 16 км/год.
Виїжджати цим автомобілем на вулиці Бенц не поспішав: чекав офіційної реєстрації. І лише після цього наважився на перші короткі поїздки. А 3 липня 1886 року вирушив у демонстраційний пробіг завдовжки 110 км. Обивателі, однак, не оцінили машину: навіщо вона коли є коня.
Лід рушив наступного року, коли машину почав випускати за ліцензією француз Еміль Роже. А 1888 року автомобіль Бенца на промисловій виставці в Мюнхені був відзначений Великою золотою медаллю.
Втім, найкращою рекламою машині був пробіг, який дружина та вірна помічниця – Берта Бенц провела, не спитаючи чоловіка. Разом із двома малолітніми синами вона у серпні 1888 року здолала 180-кілометрову дистанцію від Мангейма до Пронцгейма. І що цікаво, винахідливо усувала проблеми, що виникали.
До 1890 року було виготовлено не більше 20 триколісних автомобілів Бенца. Сам винахідник розумів, що його машини мають низку мінусів, у тому числі недостатню стійкість та малу потужність. І він почав працювати над досконалішими автомобілями.
В 1893 році з’явилася чотириколісна модель Victoria, а в 1896-му – Velo, яка стала першим у світі серійним автомобілем. За шість років було випущено близько 2 тис таких машин. Спочатку вони мали двигун потужністю 1,5 к. с. та робочим об’ємом 863 см куб. А вже на наступний рік – у 3 к. с. та об’ємом 1045 см куб. Машина розвивала швидкість до 30 км/год.
Надалі компанія Benz стала нарощувати обсяги випуску – і в 1903 році була вже одним із лідерів німецького автомобільного ринку.