19 жовтня 1966 року на лондонському автосалоні відбулася презентація знаменитого автомобіля Interceptor – найбільш відомої моделі від англійської фірми Jensen.
Ефектний кузов для цього суперкара розробила італійське ательє Touring, а випускав його спершу інший відомий італійський виробник – Vignale. Однак пізніше керівництво компанії Jensen підрахувало, що возити готові кузови з Італії – дороге задоволення. І все необхідне технологічне обладнання доставили звідти на батьківщину автомобіля — в англійське місто Вест Бромвіч.
Машина була оснащена потужним двигуном Chrysler V8. Спершу він мав робочий об’єм 6276 см куб. і розвивав 284 к.с. А пізніше ці показники зросли до 7212 см куб. і 330 к. с. Ці мотори працювали в парі з оригінальним 3-ступеневим автоматом Chrysler Torqueflite. Привід здійснювався на задню вісь.
Interceptor мав міцну лонжеронну раму. Передня підвіска була незалежна, важільно-пружинна, а задня – залежна: цілісна балка на напівеліптичних ресорах. На всіх колесах стояли дискові гальма.
Машини мали в більшості дводверний 4-місний кузов типу купе. А ось для ринку США призначалися автомобілі з кузовом кабріолет. До речі, на одній з них їздив знаменитий кіноактор Френк Сінатра.
Максимальна швидкість машини досягала 220 – 225 км/год. Невипадково вона отримала авіаційне ім’я Interceptor, тобто винищувач-перехоплювач.
Найбільш “крутою” версією Interceptor була модель FF. Ці букви розшифровувалися як Ferguson Formula. Річ у тім, що автомобіль, на відміну від інших “колег”, мав повний привід, який розробив Гаррі Фергюссон. Конструкція ця відрізнялася від прийнятої на всюдиходах формули 4х4. Крутильний момент тут розподілявся нерівномірно — 67% на передню вісь і тільки 33% — на задню.
У результаті машина мала прекрасну керованість, не властиву в 60-ті рр. великим авто типу Grand Tourismo. А в поєднанні з системою ABS від фірми Dunlop Maxaret автомобіль FF став одним із найбезпечніших у світі.
Зовні версія FF відрізнялася від стандартної моделі Interceptor передусім додатковими вентиляційними отворами на кожному передньому крилі, крім того вона була довшою на 10 см. Але головні зміни були всередині. Карданний вал змістили в ліву сторону шасі, а в його передній частині було змонтовано редуктор переднього приводу.
Наявність повного приводу лише незначно погіршила динамічні можливості машини. Вона розвивала швидкість до 209 км/год і розганялася від 0 до 96 км/год лише за 8 с.
Загалом за десять років, в 1966 – 1976 рр. було складено 6175 стандартних автомобілів Jensen Interceptor, а також 320 од. моделі FF. Крім того, було випущено 232 люксові версії SP.
Jensen Interceptor Mk III у люкс-версії “J” на вулицях Сіднея, березень 2010 р. Фото автора