Цього дня, 1 травня 1942 року в Японії була організована компанія Hino – сьогодні один із найбільших у світі виробників середніх та важких вантажівок. Ця фірма з’явилася, виділившись із автомотобудівної структури Diesel Motor Industries. Свою назву вона запозичила у міста Хіно (префектура Токіо), де розташувалася її штаб-квартира.
У воєнні роки вона випускала тривісні легкі армійські машини серії К93 з двигуном 70 к. с. Головним чином вироблялися 7-тонні дизельні вантажівки, подібні до автомобілів іншої японської фірми – Сhiyoda. Машина оснащувалась 6-циліндровим дизелем повітряного охолодження робочим об’ємом 4,8 л і потужністю 125 к. с.
У невеликих кількостях випускали з 1943 року і напівгусеничні 15-місні бронетранспортери Type 1, вони ж Ho-Ha (Хо-Ха). Ці 9-тонні машини подібно до німецьких БТРів тих років мали капотне компонування і неведучу, а тільки керовану передню вісь. Шестициліндровий дизель «повітряник» був по суті запозичений із вищезгаданої вантажівки.
Після закінчення Другої світової війни компанія Hino припинила випуск потужних дизелів для морських суден (були у її програмі й такі). Тому з її назви прибрали назву Heavy (“важкий”) і вона називалася просто Hino Industry Co. А в 1948 році, виходячи з характеру продукції, а це були перш за все автомобільні дизельні двигуни, додали слово Diesel. Таким чином й вийшло Hino Diesel Industry Co.
Компанія зосередилася у цей період на виробництві вантажівок, автобусів та дизельних двигунів. Спочатку вона випускала все ту ж 7-тонну вантажівку. Цікаво, що на її базі у 1947 році створили перший у Японії сідловий тягач, який працював із напівпричепом на 150 пасажирів. А 1949 року в програму з’явилися й тролейбуси.
У тому ж році народилася і повнопривідна (6х6) армійська вантажівка Hino ZC з 7-літровим двигуном в 160 к. с. З 1951 року її почали постачати і до американського військового контингенту в Японії, а також у власні збройні сили країни.
А що ж відбувалося у цивільному сегменті виробництва вантажівок? 1953 року з’явилася серія машин-довгожителів типу Hino ZG. Це були кар’єрні самоскиди з вузькою одномісною кабіною, двигуном 175 к. с. та 6-ступеневою коробкою передач.
А до кінця 50-х років почали вироблятися нарешті базові дво- та тривісні капотні машини вантажопідйомністю 4 – 10 т моделей TE, TH та ZC. Уніфікований 6-циліндровий двигун 7,0 або 7,7 л розвивав 125 або 150 к. с.
Щодо автобусів марки Hino, то їх спочатку робили на подовжених шасі вантажівок. Однак у 1952 році з’явився перший японський автобус вагонного компонування – міжміська машина з горизонтальним двигуном, розташованим у центрі під підлогою.
Цікаво, що, починаючи з 1953 року компанія Hino, попри свою повну назву, стала випускати і легкові машини. Це були спочатку ліцензійні Renault 4CV, а з 1961 року і власна розробка – Contesse 900 – із заднім розташуванням двигуна робочим об’ємом 895 см куб. У седана мотор розвивав потужність 60 к. с., а у купе – усі 70 к. с. Випуск легкових машин Hino припинила у 1967 році, після того, як злилася з компанією Toyota.
