Як автомобіль для внутрішньозаводських потреб перетворився на бестселер
Цього дня, 12 листопада 1949 року, відбулася офіційна презентація принципово нового типу розвізного автомобіля – легкого фургона Volkswagen Transporter. Все почалося з того, що голландський дилер Volkswagen в особі Бен Пона розробив на базі легкового автомобіля Beetle розвізну машину для внутрішньозаводських потреб.
Вона мала кабіну, розташовану ззаду над двигуном, а спереду було встановлено бортову платформу на 750 кг вантажу. Незабаром автор проекту намалював ескіз фургона з передньою кабіною на тій самій легковій базі.
Новий голова компанії Volkswagen Генрі Нордхоф та технічний директор Альфред Хеснер підтримали ідею та робота закипіла. Перші варіанти такої кабіни були дуже незграбними. Але потім настав момент істини. Кабіна набула модної тоді обтічної форми, яка добре в’язалася з інтегрованим кузовом-фургоном.
Перший автомобіль зібрали 11 листопада 1949 року й одразу представили журналістам. Спочатку нова машина отримала назву Type 2, на відміну від базової легкової моделі, яку на заводі позначали як Type 1. Але невдовзі фургон перейменували на T1 і буква “Т” цього разу позначала Transporter, а цифра “1” – перше покоління таких машин .
Transporter успадкував такі важливі риси легкового побратима як розташований позаду оппозитний двигун повітряного охолодження (1131 см куб., 25 к. с.), синхронізовану 4-ступеневу коробку передач, несівну основу замість традиційної рами і незалежну підвіску всіх коліс.
А ось конструкція кузова була досить оригінальною. Справа в тому, що у класичних легких розвізних фургонів навантаження-вивантаження здійснюється головним чином через широкі задні двері. Бокова ж, якщо вона взагалі є, відіграє допоміжну роль. А ось у Transporter все було з точністю навпаки. Через розташований в кормі двигун задні двері були допоміжними, непридатними для навантаження великогабаритних речей. Зате бічну зробили надзвичайно широкою, двостулковою. Корисний обсяг вантажного відсіку становив 2 м куб., вантажопідйомність машини – близько 0,8 т. Максимальна швидкість – 90 км/год.
Серійне виробництво стартувало 8 березня 1950 року на заводі у Вольфсбурзі. До кінця року зібрали 8059 машин, а до кінця 1951 року випуск склав уже близько 20 тис. шт.
1956 року виробництво автомобілів Transporter перевели на новий завод у Ганновері і вже в перший рік там виробили 50 тис. машин. 1958 року відзначили випуск 100-тисячного автомобіля, а 1962-го (2 жовтня) – мільйонного. До 1967 року було випущено понад 1,8 млн автомобілів Volkswagen Transporter першого покоління і в цьому ж році почався випуск машин другої генерації – T2.