Першими англійськими «даблдекерами» із закритим другим поверхом стали машини марки Сommer, які виїхали на маршрут цього дня 115 років тому.
У перше десятиліття XX століття двоповерхові автобуси набули поширення не тільки в Англії, а й усупереч існуючій сьогодні думці і в інших країнах, зокрема в Німеччині та Франції. Здебільшого у них верхній поверх не мав даху, що аж ніяк не сприяло комфорту пасажирів, особливо в холодну пору. Їм доводилося користуватися спеціальними накидками, як на мотоциклетних колясках.
А ось у фірми Widnes Town Corporation з міста Уїднес, що на півдні Англії, була і більш вагома причина, щоб замовити повністю закритий кузов. Справа в тому, що поблизу там знаходилося хімічне підприємство, результатом роботи якого були агресивна атмосфера та кислотні дощі. Ось чому в 1909 для пасажирських перевезень і були замовлені у компанії Сommercial Cars Ltd. чотири автобуси із закритим другим поверхом.
Потрібно сказати, що історія цього виробника автотехніки розпочалася незвично. Компанія народилася завдяки появі оригінальної коробки передач, яку розробив інженер Чарльз Лінлі (Linley). Це була планетарна КП із попереднім вибором потрібної передачі. Для цього служив важіль на рульовій колонці. А в потрібний момент достатньо було лише натиснути на педаль зчеплення та включення відбувалося швидко і без зайвого шуму.
Коробку випробовували на простій рамі з колесами та мотором. Винахід виправдав надії. І лише після цього у Лондоні, у 1905 році відкрили фірму Сommercial Cars Ltd. з виробництва вантажівок. Від скороченого слова її назви і народилася марка Сommer, яка стала одним із найвідоміших автомобільних брендів Англії.
Наступного року фірма перебралася до міста Лутон, де й розгорнула виробництво непоганих комерційних автомобілів. У 1907 році її «двотонка» типу RC була відзначена срібною медаллю у британському пробігу вантажних машин. У 1911 році у програмі компанії були моделі вантажопідйомністю від 1 до 7 т, а також автобуси та пожежний автомобіль.
Двоповерхові автобуси, придбані Widnes Town Corporation, мали, як і більшість англійських «даблдекерів» того часу, 34 місця для сидіння. Довжина машини складала 16 футів та 6 дюймів, а висота через наявність даху другого поверху була дуже пристойною. У всякому разі, при доставці з Лутона своїм ходом автобуси знесли кілька гілок придорожніх дерев.
У перші півроку експлуатації автобуси загалом перевозили щотижня понад 15 тис. осіб. При цьому тижневі збори складали близько 80 фунтів-стерлінгів. Для порівняння: при покупці кожен автобус обійшовся фірмі в 844 фунти.