З кінця 20-х років Енцо Феррарі проектував та пілотував гоночні автомобілі Alfa Romeo. 1938 року Феррарі пішов з Alfa Romeo, а 1940-го створив власне підприємство Auto Avio Construzione.
Після Другої світової війни фірма одержала ім’я засновника. 11 травня 1947 року в італійській П’яченці відбувся дебют автомобіля Ferrari 125 S з 12-циліндровим 1,5-літровим двигуном. За кермом був Франко Кортезе.
Машина лідирувала з перевагою у два кола, але поломка паливного насоса завадила закінчити гонку. Незважаючи на сходження з дистанції, Енцо Феррарі залишився задоволеним результатом. Через 14 днів 25 травня на Гран-прі Риму Ferrari 125 S Кортезе прийшов до фінішу першим.
І хоча екіпажу Біондетті-Навоне не вдалося здобути перемогу у престижній гонці Mille Miglia, модель 125 S виграла у дебютному сезоні 6 із 14 гонок.
Ferrari 125 S використовувала шасі зі сталевою трубчастою рамою і мала підвіску на подвійних поперечних важелях з поперечними листовими ресорами спереду і ведучим мостом ззаду. Барабанні гальма з гідравлічним приводом були встановлені спереду і ззаду. Споряджена маса машини становила 650 кг.
Двигун V12 з кутом розвалу 60 град. був розроблений Джоаккіно Коломбо. Агергат розвивав потужність 118 к. с. при 6800 об/хв і мав ступінь стиснення 9,5:1. На один циліндр припадало всього 125 “кубиків”, що й було відображено в назві моделі.
Це була конструкція з одним верхнім розподільним валом, двома клапанами на циліндр і трьома карбюраторами Weber 30DCF з подвійним дроселем. Коробка передач застосовувалася 5-ступенева, оскільки вона краще підходила для високооборотного двигуна V-12, ніж традиційна 4-ступенева.