Олівер Еванс був гарячим прихильником і пропагандистом застосування парових двигунів — як стаціонарних, так і призначених для використання на транспорті. Ще 234 роки тому він отримав патент на паровий двигун високого тиску. І той став силовою установкою найпершого створеного в Америці автомобіля, який “за сумісництвом” був і найпершою у світі машиною-амфібією.
У 1801 році міська влада міста Філадельфія замовила Евансу плоскодонне судно з паровим двигуном, яке мали намір використовувати для робіт з поглиблення гавані. У 1804 році його було виготовлено на заводі, що належав Евансу. Однак підприємство розміщувалося за дві милі від води, і виникло питання: як же доставити туди судно завдовжки 9,14 м, завширшки 3,66 м і вагою 15,62 т.
Перші спроби використовувати колеса для цієї мети були невдалими, проте Еванс продовжував наполегливо працювати. У підсумку він створив плавальний транспортний засіб, який назвав Oructor Amphibolus, що можна перекласти як “землечерпалка, що плаває”. Для руху сушею там використовували канатний привід від парового двигуна на колеса. А на плаву в справу вступало велике колесо з лопатями, винесене за корму.
І ось 15 серпня 1805 року вулицями Філадельфії проїхав паровий самохід, який спустився до води спеціально прокладеною дорогою, а потім поплив, і досить швидко, вивергаючи клуби диму з топки і хмари пари з котла.
Усе це відбувалося на очах людей, яких зібралося близько 20 тисяч. І що цікаво, видовище це було для них не безкоштовним: з кожного взяли по 25 центів на користь творців машини. Оце діловий підхід!
У 1805 році Еванс опублікував свою книгу “Супутник молодого інженера”. У цій роботі він не тільки глибоко висвітлив основні принципи конструювання парових машин, а й розглянув перспективи їх використання як на сухопутних, так і на водних транспортних засобах.
Згодом конструктор створив кілька парових самоходів, призначених для експлуатації на дорогах. У фундаментальній енциклопедії “Промисловість і техніка”, яку видавали в 1901 – 1904 рр., про Еванса сказано: “Цей інженер дав таке пророцтво, яке вже збулося: “Теперішнє покоління бажає задовольнятися каналами, наступне – віддасть перевагу залізницям, а їхні освічені нащадки користуватимуться моїм локомотивом як найдосконалішим засобом перевезення”.