У 1900 році інженер Вільгельм Майбах і син Готтліба Даймлера – Пауль створили нову, прогресивну на ті часи модель автомобіля під назвою Mercedes. Вона мала компоновку, що стала згодом класичною: двигун рідинного охолодження розміщувався спереду, а тягові колеса – ззаду.
Перед мотором було встановлено радіатор стільникової конструкції. Цікаво, що він складався з труб прямокутного, а не круглого перетину. Це давало змогу зменшити кількість води вдвічі — до 9 л. Робочий об’єм 4-циліндрового двигуна становив 5913 см куб., а потужність 35 к.с. Крутильний момент через шестеренчасту 4-ступінчасту коробку передач передавався на задню вісь через ланцюговий привід.
Порівняно з однокласниками машина мала нижчий центр ваги і збільшену довжину. Кузов був відкритий, спершу двомісний, спортивного типу, але потім став суто пасажирським, розрахованим на чотирьох осіб.
Emil Jellinek, bei der Präsentation des Mercedes 35 PS auf der Rennwoche in Nizza 1901
На “тижні перегонів у Ніцці” (Nice Race Week) в березні 1901 року цей автомобіль домінував. Максимальна його швидкість досягла 86 км/год, а середня — 51,4 км/год.
Mercedes 35 PS Motor, Produktion von 1901 bis 1903.
У Франції комерційні інтереси фірми Daimler представляв австро-угорський консул у Ніцці і бізнесмен Еміль Еллінек. Він порахував, що новому автомобілю для успіху на ринку потрібна і нова, ефектна назва. А у його старшої дочки було красиве іспанське ім’я Мерседес. Зрештою машину так і нарекли.
Назва сподобалося публіці, а тому наступні моделі фірми теж її отримали. А після злиття з компанією Benz в 1902 році, автомобіль почав носити марку, що існує і понині — Mercedes-Benz.
Mercedes 35 PS, 1901
Для нової марки придумали і нову, ефектну емблему — трипроменеву зірку. Існує думка, що її промені символізують трьох людей, причетних так чи інакше до створення марки: Вільгельма Майбаха, Еміля Еллінека і, звісно, дочки Мерседес. Ці промені трактували і інакше: як символ трьох стихій, де використовувалися мотори марки Mercedes, — на землі, на воді і в повітрі.