Wild Horse Pass Motorsports Park у Фініксі прийняв третій етап американської ралі-кросової серії Nitro RX з інтернаціональним складом пілотів. Третій автомобіль Subaru WRX STi змінив кольори на користь одного із партнерів заходу, а за кермом гостьового гонщика Чемпіона Європи Андреаса Баккеруда змінив дворазовий переможець NASCAR Cup Series Кайл Буш. Іншою заміною став латвієць Рональдс Балдінс, якому до кінця сезону дістався другий Honda Civic Coupe у команді Андреаса Ерікссона.
У суботніх дуелях без суперника перший раунд шістнадцятьох подолав Кевін Ерікссон, як автор найкращого часу на тренуваннях. Його новий напарник Балдінс у дебюті поступився Стіву Арпіну, а Тревіс Пастрана виграв заїзд за відсутності Mini Cooper Олівера Беннета по сусідству. Механічна поломка Audi S1 Таннера Фауста надала перемогу в його заїзді Тіммі Хансену, якому лишалося просто неспішно проїхати свої кола. Але й при цьому швед потішив публіку, коли після стрибка на трампліні зірвав передній бампер свого Peugeot 208 і проїхався по ньому.
У другому колі за участі восьми авто в одноосібні лідери Чемпіонату вирвався Тіммі Хансен. Сталося це після програшу своєї дуелі Скоттом Спідом Кевіну Ерікссону. Але й Тіммі для цього потрібно було вигравати свій заїзд у Робіна Ларссона. Хансен, здавалося б, втратив шанси, коли його болід розвернуло внаслідок проколу. На Audi S1 Ларссона зламало підвіску, а все перейшло до заїзду «триногих», ще й без традиційного стрибання на трамплінах, а з пошуком варіантів об’їзду. Навіть з урахуванням штрафів за це, Тіммі буквально проповз до півфіналу. Суперник старшого брата визначився у дуелі молодшого із Пастраною. Заїзд Кевіна і Тревіса по праву став кращим у перший день, бо гонщики змагалися до останньої прямої. Лише 0,3 сек – та перевага, якої вистачило Subaru WRX STi Пастрані.
У півфіналі зустрілися представники Північної Америки та Швеції: канадець Арпін подолав Кевіна Ерікссона (хоча швед здійснив обгін вік-енду в найвужчому місці траси), а Пастрана – лідера чемпіонатів (на той момент) Тіммі Хансена. Фінал особливо захоплюючим назвати складно, враховуючи, що Тревіс мав перевагу над Hyundai i20 упродовж усього заїзду, а тому представник Subaru Motorsports USA здобув максимальні чотири бали. Решта гонщиків – в залежності від кількості виграних дуелей.
На другий день змагань організатори дещо змінили звичний формат: Пастрана на правах найкращого у «брекетах» попереднього дня мав можливість обирати, в якому хіті з двох їхати. Обрав той, де не було Хансенів.
У першому хіті американцеві протистояв Кевін Ерікссон зі старту в першій лінії. Ліам Доран, як це часто із ним трапляється, ускочив у халепу на першому колі: британцеві довелося вибиратися з перекинутого Audi S1. У зіткненні із ним також постраждав Civic Coupe Балдінса. Обидві автівки залишилися назовні повороту, тому заїзд спинили червоними прапорами. Причиною самого ж зіткнення став поштовх від WRX STi Кайла Буша.
На рестарті залишилося шість машин. Пастрана зберіг лідерство, Ерікссон намагався чинити тиск. Особливістю треку для ралі-кросовиків стала коротша петля джокера, аніж основна ділянка траси, тому Пастрана вже на другому із чотирьох кіл відбув обов’язковий джокер і залишився першим. Залишатися на основній доріжці стало помилковим рішенням обох братів Ерікссонів, які змушені були ще й «ковтати» пилюку з-під коліс трьох машин. Обидва пілоти Subaru Motorsports USA вирвалися уперед, але від цього етапу лише переможець хіта потрапляв до фіналу напряму. Таким пілотом став Тревіс Пастрана.
Другий хіт попереду Хансенів розпочав Стів Арпін. То один, то інший швед зі старту тиснули на канадського пілота команди Маркуса Ґрьонхольма. Тіммі навіть вдалося опинитися попереду на кілька метрів, в іншому повороті на шпильці канадець упустив позицію. Трійка лідерів одночасно рушила на джокер, тому путівку до фіналу розігрували на трасі. Кевін Хансен також знайшов можливість випередити Арпіна, хоча боротьба з перехрещенням траєкторій виявилася досить видовищною. Надалі Кевін отримав прокол, а його брат скористався запасом часу, щоб перетнути лінію фінішу першим і скласти компанію Тревісу Пастрані на першому ряді фінального заїзду. На решту гонщиків очікували півфінальні заїзди.
Американський дует Скотта Спіда і Таннера Фауста розпочинали попереду ПФ1. Спіду вдалося зберегти чільну позицію, Фауста відтіснив Кевін Ерікссон. За два місця у фіналі почали змагатися одразу 5 гонщиків. Кевін вибрався на перше місце у своєму коронному вузькому правому повороті між двома насипами. Обидва лідери вирушили на джокер по завершенні кола, де лідерство Ерікссона й завершилося – швед зачепив ретардер усередині повороту і розвернувся, без допомоги Спіда. Гірше те, що Скотт оминув додаткову перешкоду, у той час як брат шведа Олівер на Ford Fiesta ST – ні. Гонщики роз’їхалися, майже точно втративши шанси на виграш заїзду. Кевін взагалі припаркувався в безпечному місці. Фрейзер МакКоннел спробував позмагатися із Таннером Фаустом, раніше за нього виконавши свій джокер. Запасу було недостатньо, тому вже наступним колом Фауст повернув друге місце. Обидва Чемпіони Америки з ралі-кросу потрапили до фіналу.
Арпін і Ларссон із першої лінії розпочали ПФ2. Канадець перекрив зовнішню ділянку траси шведу, чим скористався «Великий Молот» Кабот Біґєм (Bigham), втрутившись у розбірку фаворитів заїзду. Але практично одразу відступив у цій боротьбі. Ларссон ледь не повторив помилку Кевіна Ерікссона на джокері, але вдача була на стороні пілота на Audi S1. Натомість розвернуло Кевіна Хансена. Ларссон зумів досить швидко наздогнати Арпіна та випередити того на затяжній правій шпильці, скориставшись внутрішньою дугою повороту. і20 зі Стівом не відпускав Ларссона, впритул переслідуючи шведа. Запекла боротьба призвела до відривання лівого крила авто, що не суттєво вплинуло на темп «ковбоя». Після заїзду через занадто жорстку боротьбу Робін Ларссон отримав штрафний час, тому, наряду з Арпіном, у фінал вийшов Кайл Буш. Решті залишалося сподіватися на гонки останнього шансу, яких відтепер було дві.
На старті LCQ1 не вистачало тільки Кевіна Ерікссона. Фрейзер МакКоннел та Кабот Біґем рушили з першого ряду. Розгін краще вдався американцю, але контроль гонки у повороті взяв МакКоннел. Боротьба продовжилася, і коли гонщики дісталися найвужчого місця, ямаєць зачепив земляний насип назовні повороту і застряг, заблокувавши ще й Рональдса Балдінса. Біґему залишалося лише чисто проїхати до фінішу, що і він і зробив.
LCQ2 мала усіх учасників на старті. Дійсно останнім шансом скористався Кевін Хансен, хоча Олівер Ерікссон на початку опирався. Надалі з Ерікссоном змагався Робін Ларссон за другу позицію. Зіграло це лише на користь видовища, бо в турнірному плані важливим було лише перше місце Хансена, яке за пілотом команди Red Bull Peugeot Hansen так і залишилося. Залікові ж бали розігрували між собою вісім фіналістів.
На розгоні фіналу краще спрацював Тіммі Хансен, Тревіс Пастрана залишився на вигіднішій внутрішній доріжці. Шведу довелося поступитися, чим скористався Стів Арпін. Канадець ще й спробував дістати Пастрану. Той знову захистився, після чого тріо лідерів відправилося на короткий джокер. Після невдалого старту позаду відіграв одну позицію Кайл Буш, тоді як Хансен попереду повернув собі другу позицію. Четверте коло не змогли завершити Кевін Хансен та Стів Арпін, тому на третє місце піднявся Скотт Спід. На певній відстані на четвертого в гонці Таннера Фауста накочував Буш. На початку фінального кола зірковому гостьовому пілоту Subaru вдалося скористатися технічною перевагою авто та вмінням ним керувати, що вилилося у підсумкове четверте місце.
Але вперше на етапі Nitro RX переможцем став Тревіс Пастрана, що дозволило йому наблизитися до Тіммі Хансена в заліку, який побачив картатий прапор другим, та випередити свого напарника і третього призера етапу в Арізоні Скотта Спіда.
А вже за тиждень гонщики змагалися в Каліфорнії – етап, після якого кількість претендентів скоротилася до усіх переможців фіналів Nitro RX 2021…