Як у Києві 80 років тому організували виробництво мотоциклів

Цього дня рівно 80 років тому було прийнято постанову Ради народних комісарів про організацію Київського мотоциклетного заводу на базі Бронетанкового ремзаводу №8.

Ще у 1932 році було утворено автобронетанкові майстерні Київського військового округу, які займалися ремонтом бойових та транспортних машин. У 1941 році вони були перетворені на 8-й Бронетанковий ремонтний завод. Після закінчення війни завод було вирішено перевести на мирні рейки.

Для освоєння випуску мототехніки до Києва привезли обладнання німецького заводу Wanderer із міста Хемніц, яке опинилося в радянській зоні окупації. У грудні 1945 року на заводі у Києві зібрали з машинокомплектів перші 10 мотовелосипедів, а у вересні 1946-го розпочалося їхнє серійне виробництво. До кінця року було виготовлено 100 машин, які отримали назву К1Б «Киянин».

Потрібно сказати, що сам завод Wanderer не випускав двигуни до своїх мотовелосипедів. Цим займався завод Fichtel & Sachs в місті Швайфурт, який постачав мотори до моделей та інших виробників. Отже, спочатку на «Киянин» ставили привізні мотори з Німеччини – одноциліндрові, робочим об'ємом 98 см куб. та потужністю 2,3 к. с. У Києві ж їхнє виробництво налагодили лише до 1949 року.

Як і німецький прототип, «Киянин» мав двоступеневу коробку передач, перемикання здійснювалося невеликим важелем праворуч на бензобаку. Мотовелосипед важив 65 кг, розвивав швидкість до 50 км/год та витрачав на 100 км пробігу 2,25 л пального. Виробництво К1Б припинилося в 1953 році - всього було виготовлено близько 30 тис. од.

Після закінчення війни виникла потреба у легкому та дешевому транспортному засобі для людей з інвалідністю. З цією метою на Київському мотозаводі розробили триколісну мотоколяску К1В. У ній були використані вузли та агрегати мотовелосипеда К1Б, але були й серйозні відмінності. Двигун отримав примусове повітряне охолодження та був забезпечений кожухом. Кермо зробили у вигляді довгого важеля, а для запуску двигуна був ще один важіль. Таким чином, все керування здійснювалося тільки руками. Перші машини К1В було зібрано у грудні 1946 року, а наступного року розпочалося їхнє серійне виробництво. Усього до 1953 року було виготовлено близько 19 тис. мотоколясок К1В.

Новим, принципово важливим етапом історія заводу став перехід на випуск іншої продукції – важких мотоциклів з коляскою. Ще в 1951 році розпочали з виробництва мотоциклів М-72 (двигун 750 см., 22 к. с.), які фактично були копіями довоєнного BMW R71.

Але вже в 1957 році почалося виробництво більш досконалих мотоциклів - К-750 (потужність 26 к.с.), а через десять років з'явився мотоцикл К-650 «Дніпро» (двигун 32 к.с.).

У 70-ті роки. вироблялися вдосконалені мотоцикли серії МТ (32/36 к. с.), а у 80-ті виготовляли «Дніпро 11» та його варіант з ведучим колесом коляски – «Дніпро 16».

Потрібно сказати, що на Київському мотозаводі було створено низку цікавих гоночних мотоциклів для шосейно-кільцевих змагань.

За найкращих часів завод випускав десятки тисяч мотоциклів на рік. Вони експортувалися до 80 країн на п'яти континентах.А ось у 90-ті роки виробництво мотоциклів у Києві, на жаль, почало швидко скорочуватися. А на початку 2000-х випуск впав до кількох сотень на рік. Виготовлення мотоциклів по суті припинився 2008 року, за винятком поодиноких замовлень. За всі роки на КМЗ було зроблено близько 3 млн мотоциклів.