Цей мокик “Львів” ЛМЗ-2.164 був виготовлений понад 30 років тому, як спадкоємець тодішніх мопедів “Карпати-2”, однак його виробництво так і не було розгорнуто. Тому всього зібрали п’ять експериментальних екземплярів, один з яких дивом зберігся до наших днів. Він був у ненайкращому стані, але новий власник взявся за справу і через рік з мокика, що називається, зробили цукерку, надавши первісного вигляду.
Роботи над ЛМЗ-2.164 на Львівському мотозаводі почалися ще в 1986 році, після запуску в серію мопедів “Карпати-2”. Він отримав іншу раму, інший за формою бак, а також нові бічні обтічники, задній багажник і ліхтар. Спереду також встановили ефектний обтічник на фару. Перспективна модель особливо виділялася своїм чорним забарвленням, як сьогодні модно говорити Вlack Edition — навіть двигун був пофарбований в темним колір.
Спочатку хотіли поставити двигун Simson, ліцензійне виробництво якого планували розгорнути в тодішньому “Союзі”, але проєкт так і не відбувся. Тому на мокик вирішили поставити литовський двигун V90, який повинен був суттєво змінити характеристики мопеда. Це і потужність в 3,7 к.с., і встановлення 4-супеневої коробки передач. Однак і його спіткала сумна доля. У підсумку на “Львів” змонтували двигун V-501, застосовуваний на “Карпатах-2”.
У 1991-му році фінансування підприємства для підготовки промислового оснащення під випуск нової моделі було зупинено. І львівський мотозавод продовжив випуск колишніх мопедів “Карпати-2”, за якими пішли “Карпати-2м” і “Карпати-4” з двигуном Dizamet. А перспективний мокик “Львів”, або як його ще неофіційно називали “Карпати-3”, так залишився нереалізованим.
Але ж все могло б бути інакше. Адже на початку 90-х в рамках Державної програми на Харківському заводі ім. Малишева, де випускали танки, створили двигун для мопедів. Однак для його запуску у виробництво потрібне було гарантоване замовлення на 10 тис. штук, причому з передоплатою на половину від цієї кількості. Для ЛМЗ в той час це були непідйомні гроші.