Правильно підібрана моторна олива зберігає заводські характеристики двигуна протягом багатьох років і сотень тисяч кілометрів. Але не завжди є можливість купувати те, що радить заводська інструкція. Розповідаємо, як не платити зайвого і не нашкодити машині.
Головне правило при підборі неоригінальної оливи для двигуна – дотримуватись найважливіших заводських настанов.
В’язкість моторної оливи
Від цього показника залежить відразу декілька речей: запуск двигуна в морози, його захист в перші хвилини роботи і ресурс мотора в цілому.
В’язкісно-температурні властивості оливи найчастіше визначаються за специфікацією SAE. Певно, всі бачили такі маркування як 5W-40, 10W-40 та інші. Перше число з літерою W (Winter – зима) вказує, наскільки легко олива прокачуватиметься по системі змащування «на холодну», тобто як швидко надійде до робочих поверхонь деталей, і скільки енергії АКБ буде витрачено на привід стартера (в’язкість при 40°С). Число, яке вказано після тире – це літній (високотемпературний) клас в’язкості, що відповідає в’язкості олії при робочій температурі двигуна (при 100 ° С).
Показник в’язкості не є жорстким нормативом, автовиробник найчастіше дає «вилку» в 5 – 10 одиниць, щоб власник міг обрати більш в’язку чи більш рідку оливу. Для м’якого українського клімату не варто обирати дуже низький зимовий показник в’язкості (після літери W). Літня цифра, враховуючи наші спекотні літа, може бути максимальною з дозволених виробником.
Клас якості: API та інші
Головне, на що вказує клас якості – це придатність оливи для роботи в двигунах з певним навантаженням на деталі, адже з кожним поколінням автомобілів вимоги до олив зростали і зростають далі. Коротко кажучи, олива старого класу якості в сучасному моторі не забезпечить потрібної захисної плівки між деталями, що контактують. Крім того, конструктори-мотористи вимагають від сучасних олив додаткових можливостей: не шкодити каталізаторам і фільтрам у вихлопній системі, перешкоджати неправильному згоранню пального в циліндрах, допомагати економити пальне тощо.
У світовому автопромі діють кілька стандартів щодо класу якості олив API, ACEA, JASO, ILSAC. В Україні найбільш відомий стандарт – API, розроблений Американським інститутом нафти. Відповідно нього оливи діляться на мастильні матеріали для бензинових двигунів (категорія S) та дизельних (категорія C). Кожна з цих категорій у свою чергу ділиться на класи, позначені літерами латинського алфавіту починаючи від А.
З мастилами для дизелів за API все просто: вони в основному належать до класу CF. Це означає, що ця продукція придатна для експлуатації у високофорсованих дизельних двигунах як з турбонаддувом, так і без нього. Також важливо, щоб олива була сумісна з сучасними системами очищення вихлопних газів (обмежений рівень SAPS), і для дизеля принципово, щоб вона не шкодила сажовому фільтру DPF у вихлопі.
Класифікація мастил для бензинових двигунів складніша. На сьогодні випускаються оливи таких класів по API: SJ, SL, SM, SN, а найсучаснішим є SP. На відміну від попередніх олив SP характеризуються більшою стабільністю, меншою летючістю та достатнім ресурсом для збільшеного терміну експлуатації до заміни (якщо такий рекомендований виробником двигуна).Ще одна поширена система характеристики оливи за класом якості – класифікації АСЕА. Категорія А – це оливи для бензинових двигунів, В – для дизельних. Ще одна категорія, С, позначає оливи з низьким вмістом золи, сумісні с сучасними системами нейтралізації відпрацьованих газів – тими самими дизельними DPF та бензиновими TWC. Кожна літера в класифікації АСЕА має цифровий індекс, який позначає клас якості оливи, наприклад, ACEA C3, ACEA C4 ті інше.
Деякі з олив, призначених для машин з багатоступеневими системами очищення вихлопу (наприклад, більш високого класу С за класифікацією АСЕА) не можна застосовувати в двигунах старих поколінь. Тому дуже важливо при підборі неоригінальної, більш дешевої моторної оливи дотримуватись вимог щодо класу якості, вказаних у заводському мануалі автомобіля.
Порада від «Автодім Атлант»: «синтетика» чи «мінералка»?
Походження оливи, спосіб її синтезу не є найголовнішим чинником при виборі моторної оливи, хоча певне значення це має.
Автомобілям останніх поколінь прописана така в’язкість, яку не може забезпечити мінеральна чи напівсинтетична олива, тож для них варто обирати «синтетику». Але двигуни, спроектовані наприкінці ХХ століття, споживають оливу, що цілком може бути «напівсинтетикою», а то й чистою «мінералкою».
Оскільки від типу залежить ціна, можна обійтися без більш сучасних сортів, адже в середньостатистичних умовах експлуатації двигун цього не оцінить. Більше того, розрахований на «мінералку» мотор з великим пробігом може не прийняти надто рідку синтетику – вона потече через зношені сальники і старі прокладки.
Краще за все радитись в цих питаннях з працівником автомобільно сервісу, який обслуговує вашу машину.