Так вже сталося, що друга за успішністю команда в історії Formula 1 не здобувала тріумфів з часів виступів Льюїса Гемілтона за неї. Цьогоріч до складу команди з Вокінґу був покликаний австралієць Даніель Ріккардо. За попередні етапи стало зрозуміло, що справжнім лідером команди став Ландо Норріс: саме британець здобув усі три подіуми команди та двічі займав четверті місця. Ріккардо міг лише сподіватися на подібні успіхи. І хоча ми в програмі NOF1S перед початком сезону передбачали ймовірність однієї перемоги McLaren за вдалого збігу обставин, насправді усе виявилося значно цікавіше…
«Храм швидкості» в Монці подарував додаткову спринтерську гонку за поул-позишн у суботу. У ній впевнено стартував та лідирував впродовж усієї дистанції Валттері Боттас, хіба що ця міні-перемога дозволила фіну лише здобути три бали та відправитися в кінець стартової ґратки недільної гонки, оскільки на його Mercedes F1 W12 були встановлені четверті компоненти силової установки: ДВЗ, турбіну, вихлоп та генератори MGU-H і MGU-K. Важливіше, що Макс Ферстаппен на стартових метрах подолав супротив Гемілтона. Цей маневр приніс друге місце представнику Red Bull та два додаткові бали переваги над британцем у неділю. Ще важливішим, як виявиться потім, став обгін Даніелем Ріккардо як власного напарника, так і Гемілтона на старті. Це відкрило можливість австралійцеві позмагатися за лідерство з колишній напарником по Red Bull в Curva Grande – першому і найскладнішому повороті Монци.
Ріккардо знав, що це ледь не єдиний його шанс, а тому скористався ним сповна. Ідеальна реакція на старт – і McLaren-Mercedes MCL35M #3 очолює заїзд. А позаду зчепилися дуелянти сезону – Ферстаппен і Гемілтон. У таких сутичках не може бути компромісів у боротьбі, але, на щастя, в шикані Variante della Roggia обійшлося… Що не скажеш про Антоніо Джовінацці, бо розворот в його виконанні (не без допомоги Ferrari Карлоса Сайнса) позбавив італійця з Alfa Romeo шансів «заїхати» в хороші очки. А Ландо Норріс скористався ситуацією на свою користь, випередивши чинного Чемпіона Світу.
Уболівальникам завжди цікаво, як ведуть себе команди лідерів під пресингом. Механіки Red Bull славилися своїм умінням якісно обслуговувати боліди своєї команди. На 24-ому колі їх робота дала збій: 11,1 сек на піт-стопі через затримку з заміною заднього правого колеса. Перевага, здобута завдяки змаганню Норріса та Гемілтона, одразу випарувалася, та ще й у той момент, коли 7-разовий Чемпіон нарешті здолав співвітчизника. А тоді й сам відправився до боксів. 4,2 сек – гідна відповідь зі стану Mercedes-AMG. На гальмуванні до першого повороту збираються три лідери сезону. Норрісу вдається проскочити, Ферстаппен його переслідує, встановлюючи найшвидше коло гонки, а Гемілтон займає гоночну траєкторію перед непростою Curva Grande і, здавалося б, вклинюється між двома болідами…
Якби ж то тільки Ферстаппен згадав, що попереду ще половина гонки. Але, недостатньо сповільнивши свій Red Bull Racing-Honda RB16B, він підскочив на високому бордюрі і опинився вже на боліді свого опонента. Наче на родео. Вкотре можна подякувати FIA та заходам безпеки Formula 1, тому, принаймні, у Льюїса голова залишилася на місці. А ще, серед англійців під час голландських війн у ХVII та ХVIII століттях було поширене висловлювання: «Dutch courage» – голландська сміливість. Воно якнайкраще характеризує необдуманий маневр Ферстаппена за даних умов.
Автомобіль безпеки зібрав пелетон, і на рестарті Норріс доволі швидко розібрався з Ferrari SF21 Шарля Леклера і поїхав здобувати дубль для McLaren. Ferrari зараз не нагадує ту команду (з технічними хитрощами), які вона мала два роки тому, аби дозволити перемогти місцевому герою. Тому ще й Сергіо Перес та Валттері Боттас обігнали «принца з Маранелло». А тили монегаску прикрив власний напарник, який був шостим.
Боттас приніс певну компенсацію команді Mercedes-AMG, залишивши Red Bull без подіума: Перес отримав 5 сек штрафу за обгін фіна за межами траси. Так ще й Леклер проскочив на четверте місце. Ленс Стролл і Фернандо Алонсо з Aston Martin та Alpine-Renault відповідно здобули по три позиції в порівнянні зі стартом через невдачі Джовінацці, Ферстаппена і Гемілтона. Джордж Расеел зі своїм Williams-Mercedes FW43B знову в топ-10, буквально цементуючи восьме місце команди в заліку конструкторів. Десяте ж місце, в іншій парі Alpine та Aston Martin, дісталося Естебану Окону попри його зіткнення з Себастьяном Феттелем на 15-ому колі та наступний штраф у 5 сек.
Повертаючись, до переможців Гран Прі Італії, Даніель Ріккардо сповна реабілітувався за невпевнену половину сезону, а сама команда McLaren стала вже сьомим різним колективом за два календарні роки (починаючи зі серії із трьох поспіль перемог Ferrari у 2019-ому, в тому числі в Монці), якому вдалося виграти Гран Прі. Складно повірити, що найближчим часом Scuderia зможе оновити досягнення дворічної давнини, або Ґроув чи Гінвіл залишать без статусу переможців гонок в турбо-гібридній ері тільки Haas. Проте Ландо Норріс мав змогу повторити успіх для легендарної команди новозеландця Брюса МакЛарена в кольорах «папайя оранж» вже наступного етапу. Шкода, звісно, молодого британця, проте саму драму та огляд етап №15 пропустимо з відомих причин, щоб перенестися до Стамбулу.
