Пятое поколение Land Rover Discovery (англ. «открытие» или «обнаружение») было представлено осенью в рамках Парижского автошоу, а в Штатах мы первыми смогли проверить самый популярный SUV Land Rover на деле.
На паспортному контролі в аеропорту Лос-Анджелеса жінка-прикордонник цікавиться метою мого візиту в США. А почувши, що я журналіст, одразу хитро посміхається: «Про Трампа писатимете?» Ото вже ні! Якщо мені захочеться згадати американського президента, то напишу про іншого – про Рассела Бегайя, президента нації Навахо. Мені подобаються люди (і машини), які йдуть проти течії, а не пливуть за нею. Такі, як новий Land Rover Discovery. Його ми тестували якраз на землях нації Навахо в Юті та Аризоні (США).
Це напівавтономні території зі своїми законами і звичаями – неймовірно красиві, хоч і мало пристосовані для комфортного життя, проте вони прекрасно підходять для того, щоб продемонструвати уміння нового Діскавері і увиразнити зміни в його дизайні. Хоча слово «увиразнити» не зовсім коректне щодо стилю нового Ленд Ровер. Так, від вставки на крилах до самих задніх ліхтарів – чіткі горизонтальні проштамповки. У попередньої моделі так само візуально увиразнені капот і задні крила. Але загалом силует у п’ятому поколінні Discovery став максимально обтічним, округлим, плавним. У нього чудовий для класу коефіцієнт лобового опору – і ціла низка рішень у дизайні (як, наприклад, передні повітрозабірники і прорізи в задньому спойлері), що мають мінімізувати витрати енергії на опір зустрічному потоку повітря.
Британці раптом згадали, що Discovery – це передусім сімейний SUV (точніше, найкращий сімейний SUV у світі, як стверджують в JLR). А для нього вміння їздити швидко і комфортно не менш важливе, ніж здатність впевнено місити бруд. Утім, це анітрохи не завадило Discovery зберегти головну фішку – дворівневий рельєф даху, так що в профіль – жодних сумнівів: Discovery! Та й в анфас, у принципі, теж: до цього дизайну ми вже звикли за молодшим Discovery Sport, тепер вони мають майже ідентичний вигляд і обидва підтяглися до стилю Range Rover.
Тут навіть у мене з’явилися сумніви. Мені дуже подобається нинішнє покоління Range Rover, але британці замислили щось хитре. Новий Discovery складено за тим самим принципом, що і Range. У нього на 85% алюмінієвий кузов, використано ті самі підрамник і підвіску, однакова система повного приводу, ті самі електронні помічники… І навіщо платити вдвічі більше? Можливо, саме для цього Discovery зробили таким спокійним і добродушним? Зі зміною поколінь він ще ближче підібрався до флагмана Land Rover, і якщо раніше все було просто і зрозуміло в ієрархії Defender – Discovery – Range Rover, то тепер варто наголосити: RangeRover – це преміум, агресія і натиск, а Discovery – сімейні цінності (мені, до речі, не чужі). А для акцентування маскулинності достатньо спортивного варіанту виконання Dynamic Pack, яке легко впізнати за вставками на повітрозабірниках по краях переднього бампера. Також серед спецверсій є багатий First edition та піжонський Black Design Pack.
Діти і собаки
В інтер’єрі новий Discovery також став ближчим до Rang Rover. Пішло у забуття різноманіття кружечків – тепер все набагато лаконічніше і солідніше: прямокутні повітроводи, основне керування системами авто здійснюється з 10-дюймового тач-скріна, а верньєрів залишилося лише три – на системі клімат-контролю (такий самий, як у Rang Rover). І рулі у них тепер теж однакові.
Але все одно дизайн тут – не головне. Куди більше уваги було приділено організації внутрішнього простору. Тепер в салоні аж шість 12-вольтових розеток, дев’ять портів USB, точка доступу Wi-Fi на вісім девайсів, 6,2-літровий бокс спеціально для айпадів у районі підлокітника. Боксів і підлокітників тут кілька. Кришка боксу є чудовим упором для ліктя, але є ще і відкидний регульований підлокітник, а на центральному тунелі під підстаканниками – друге потаємне відділення за панеллю клімат-контролю, два звичайних бардачки, тримачі для пляшок з водою загальним об’ємом 13 л. А загалом усі відділення і бардачки вміщують 49 л скарбу! Отож всі семеро пасажирів легко розмістять свої речі в далекій поїздці. Та й самі влаштуються так само легко.
Розробники нарахували аж 21 варіант трансформації салону, так що об’єм багажного відділення варіюється від 258 до 2500 л. Безумовно, найзручніші місця в Discovery – передні, тут по-царськи просторо. На другому ряду середньому пасажиру буде не так тісно, як трохи образливо: два бічних крісла тут повноцінні та проамериканські, а середнє – дещо вужче і відформатовано не так.
Простору для ніг достатньо, але якщо зріст від 180 см, то вже не з таким великим запасом (хоча теж більше, ніж було, завдяки збільшеній на 38 мм базі). Але що цікаво: третій ряд сидінь за комфортом нічим не поступається другому. Це не «тещине» крісло, а нормальний повноцінний ряд.
Конструктори Land Rover спантеличені несподіваним запитанням: на третьому ряду часто їздять діти, яких там закачує. А все тому, що вони не дивляться вперед. У компанії провели власні дослідження, та ще й у різних регіонах світу, і підвели під таке діло наукову основу. У підсумку крісла другого ряду стоять нижче, ніж зазвичай. Спинки у них не такі високі, а підголівники складаються за допомогою електронних приводів. А у третього ряду ще й дах вищий, пасажири сидять високо, дивляться далеко – і всі щасливі.
Та що там діти! У Land Rover навіть розробили комп’ютерну модель золотистого ретривера, за допомогою якої комп’ютерники вивчали зручність багажного відсіку для собаки. І в підсумку машина з пневмопідвіскою вміє опускати корму на 40 мм – щоб собаці було легше встрибувати. Ну, або дітям дістатися до багажу. П’яті дверцята, як і належить за сьогоднішніми мірками, відчиняються помахом ноги, кнопкою з ключа або на самій кришці, а також традиційним для LR браслетом (якщо ви хочете, наприклад, залишити ключ у машині і піти купатися).
Дверцята тепер цільні, а не двосекційні, але без «лавки» ви не залишитеся. Всередині багажника є відкидна поличка, яка відкривається окремою клавішею зліва і складається автоматично під час зачинення багажника. Вона витримує 300 кг, так що тут можуть легко сісти навіть троє дорослих. Наприклад, якщо треба перевзутися після походу в гори. З’явилася і ще одна цікава особливість: тепер складати і розкладати сидіння можна за допомогою смартфона. Цю можливість компанія вже неабияк распіарила, навіть Беар Гріллз робив це після стрибка з літака, але я, чесно кажучи, так і не зрозумів, навіщо мені складати крісла в машині, яка стоїть на парковці в Борисполі, якщо я в цей час у Сент-Джорджі.
Три плюс один
У нового Discovery – на вибір чотири двигуни, причому три з них дизельні і тільки один – бензиновий. Старші агрегати нам добре відомі: трилітрові, бензин і дизель, потужністю 258 і 340 к.c. відповідно. Та й менші, в принципі, теж є. Тільки не у Discovery. Раніше на такий великий автомобіль двійки не ставили.
Звісно, хотілося передусім перевірити саме дволітрові дизельні мотори (180 і 240 к.с.). Навіть з урахуванням того, що використання алюмінієвого кузова дало змогу полегшити авто на 480 кг, вага залишилася чималою – понад дві тонни. Вистачить літра на тонну? Але організатори тесту, зрозуміло, хотіли нам продемонструвати машину у всій красі, зокрема на сильному бездоріжжі, і дали тільки трилітрові: зі старту мені дістався топовий бензиновий Discovery з запасом потужності 340 к.с. І скажу чесно, я особливо не заперечував – якщо попереду прямі як стріла хайвеї, скелі Юти і піски Аризони – хто заперечуватиме проти запасу потужності, якщо бак наповнює сам Land Rover? Втім, особливо ненажерливим його не назвеш: 11л на 100 км, за місцевими мірками, – просто зразок економічності. Тут досі щонайменше кожен третій автомобіль шести-, а то і семилітровий.
Другий тестовий день ми провели в компанії з трилітровим дизельним автомобілем. Тут витрата і зовсім фантастична (7,2 л на сотню). Але характери у моторів різні. Бензинова трійка напориста, потужність педаллю газу регулюється лінійно, і у вас завжди в запасі є десяток-інший конячок. У дизельного агрегата – вражаючий крутильний момент 600 Нм. Він потужно рве з місця, впевнено розганяється на трасі, не гарчить і не вібрує. Але, приміром, в пісках бензиновий мотор показав себе краще в силу готовності до екстрених заходів у будь-який момент.
Як у Range Rover
У парі з обома агрегатами працює восьмиступінчастий автомат ZF – і прекрасно працює: плавно, чітко, адекватно. Є і ручний режим перемикання передач за допомогою підрульових пелюсток, причому дуже чесний. Машина терпляче тримає оберти і на підвищених не прагне одразу перейти вверх. Це вміння нам потім згодилося на бездоріжжі. Але поки що на асфальті (хоча тут у них це більше схоже на бетон) одразу відзначаємо прекрасну шумоізоляцію.
У Штатах доволі суворе ставлення до порушників ліміту швидкості. Так що є досвід розгону максимум до 65 миль на годину (зізнаюся, разок розігнався до 80 миль). Так от, і на таких швидкостях – ніякого шуму. Не чути ні мотора, ні шин, ні вітру. Попередній Discovery був голосистішим.
Як я вже говорив, підвіска тут точно така сама, як у Range Rover: спереду з двома поперечними важелями, ззаду – багатоважільна integral link. Електропідсилювач… спробуйте здогадатися, звідки. Звісно, від RR! Так що Discovery і кермується, і трасу тримає на відмінно. Але, як мені здалося, трохи більше крениться в поворотах (м’яка підвіска дається взнаки). У пріоритеті Discovery – комфорт і тільки потім – все інше. Тому краще не захоплюватися переставками. Він, звісно, їх легко проходить, просто відчуття потім не такі вже й комфортні.
Від простого до складного
У Discovery два варіанти повного приводу. І це правильно для машини, яка не може бути монопривідною апріорі. У звичайному Discovery крутильний момент розподіляється за осями у співвідношенні 42:58 з акцентом на задню вісь, але за необхідності на передню вісь перекидається до 62% крутильного моменту, а на задню може бути направлено до 78% тяги. Варіант для слабаків. У нас, звісно, версія з сучасною трансмісією Twin Speed. Тут у «спокійному» стані тяга розподіляється порівну (50:50), але цей автомобіль вміє повністю зосереджуватися на одній з осей, коли 100% крутильного моменту йде або назад або вперед. І, звісно, у нас є знижувальна передача, блокування центрального і заднього диференціала, пневмопідвіска і найсучасніша на сьогодні система повного приводу від Land Rover – Terrain Response 2. Цей набір перетворює Discovery в реально крутий всюдихід. І ми переконалися в цьому в самих різних умовах.
Почалося все з азів. Невелика ділянка бездоріжжя з піщаної трасою і протоптаною попередніми тестерами колією. На старті нас зустрічає товариш з Land Rover Experience, який явно нудьгує, з монотонним: «Тут ви маєте активувати пневмо – і можете їхати далі». Натискаю кнопку, машина підводиться навшпиньки до максимальних 283 мм. Поїхали. До речі, наші одногрупники по тесту з численної делегації Китаю примудрилися посадити машину навіть на цій доріжці. І це ще раз підтверджує: на всі розумні системи автомобіля може знайтися один вправний водій, перед яким будь-яка техніка безсила. Але це так, до слова.
Перше випробування новий Discovery проходить граючись. Далі рівень зростає. Перед нами – нагромадження скель у штаті Юта. Величезні валуни з майже прямовисними стінами – хіба на це взагалі можна піднятися? Тут інструктори LR явно веселішають – радіють нашим нерішучим особам і рішучим діям Discovery. Час спробувати понижувальний ряд передач, хоча вибір режиму руху все ще залишається в положенні Auto. Discovery перевалюється з каменя на камінь, вивішується, чіпляється одним колесом – повземо вперед. Тут чудово демонструється прекрасна геометрія автомобіля – кут в’їзду 34°, з’їзду – 30°, а кожне колесо вивішується аж на півметра.
Найцікавіше відбувається на другий день тесту. Попереду у нас – русло гірської річки, нагромадження каміння, гострих скель, різкий підйом. Порядок дій такий самий: піднімаємо машину над рівнем моря, вмикаємо знижувальну… Хоча ні, щось новеньке. Прийшов час задіяти All-Terrain Progress Control, ATPC.
Ця електронна система дає змогу водієві на бездоріжжі повністю зосередитися на рулюванні, забувши про педалі газу і гальма. Причому це не банальний круїз-контроль. ATPC постійно сканує ситуацію, може розганяти машину, може взагалі зупинитися і трохи поміркувати над тим, що робити далі. Вона працює на швидкостях від 3 до 30 км/год і в нашій ситуації не допустила жодної помилки.
Ми спокійно піднялися вгору, при цьому можна легко маневрувати. Коли ви починаєте викручувати кермо, система уповільнює рух, щоб ви встигли об’їхати ту чи іншу перешкоду. Ну, і нарешті остання перешкода – дюни Coral Pink Sand Dunes State Park біля Канаба.
До речі, тут знімають половину голлівудських фільмів, де є сцени з пустелями: дуже колоритне місце! Пісок червонуватий (через що дюни і називають рожевими), дуже дрібний, топкий. Здавалося б, попереду рівне місце – а машина раптом починає занурюватися в пісок, як у болото, – не лови гав!
Інструктор пропонує одразу ввімкнути режим Sand на Terrain Response. І ми резонно цікавимося: якщо є автоматичний режим і раніше нам його цілком вистачало, то навіщо цей поділ – трава, гравій і сніг, бруд і колія; пісок; скелі і каміння. Спроба надати водієві відчуття своєї значимості під час їзди? «О ні, – інструктор серйозний, – в автоматичному режимі система чудово справляється! Ви заїжджаєте на якесь незвичайне покриття, за реакцією на колесах вона визначає його якість, одразу налаштовує систему під рельєф. Але все одно на це потрібні якісь секунди, які в таких умовах, як у вас попереду, можуть стати вирішальними. Отож, якщо ви бачите, що на вас чекає щось серйозне, краще попередньо ввімкнути потрібний режим – і Discovery буде готовий до випробувань!» Слухняно переходимо в режим «Пісок» і летимо дюнами – тільки дух захоплює. Це працює!
У стилі Disco
Як це працює, чудово видно на центральному 10-дюймовому моніторі: тут безліч режимів, зокрема і анімаційне зображення повного приводу. Видно, які колеса зараз тягнуть, які диференціали блокуються. Можна вивести зображення з камер, які дають картинку з-під бампера, а під час подолання броду (тепер – до 900 мм!) тут висвічується його глибина, так що шансів втопити машину практично немає.
Та й узагалі – рівень комунікативності Discovery просто зашкалює. Він легко коннектиться з будь-яким смартфоном. Але, наприклад, якщо ви в навігаторі проклали якийсь маршрут, залишок якого доведеться пройти пішки, він перекидає супровід із навігатора авто на смартфон. Системами авто водій керує з Apple Watch або Android Wear. Причому можна дистанційно не тільки скласти сидіння, а й запустити двигун, відрегулювати роботу клімат-контролю, перевірити, чи зачинені вікна і двері, заблокувати і відстежити автомобіль у разі викрадення.
Та й пряма функція мультимедійної системи виявилася на висоті: фірмова акустика Meridian з 14 динаміками та двосмуговим сабвуфером звучить чудово. І всі наші пригоди в Юті та Аризоні супроводжувало чудове кантрі і якісний рок у стилі нового Discovery.
