Тест-драйв літака K-10 Swift: Свобода, яку дарує Свіфт

Авіаційна історія деяких автомобільних компаній добре відома. Але ми вирушили в небо, щоб самим з’ясувати, що спільного в керуванні літаком та автомобілем. Знайомство розпочали з двомісного літака K-10 Swift.

Як же всіх нас приваблює свобода, яку дарує безмежний п’ятий океан! Вперше ми піднімаємось у небо не як пасажири величезного аеролайнера, а за штурвалом невеликого маневреного літака, один із варіантів використання якого – навчання пілотів-приватників. До того ж, нам насамперед цікава техніка вітчизняного виробництва. Адже Україна здавна славиться своєю авіаконструкторською школою.

Повітряний дрифт

Перед вильотом приятель радить: Ти дивися на те, як парашут укладений. А на рятувальний круг уваги не звертай». Смішно. Особливо якщо знати, що парашутів пілоту та єдиному пасажиру K-10 Swift не пропонують. Для екстрених випадків передбачена парашутна рятувальна система Cobra. Що ж, назва, мабуть, виправдовує її швидкодію, але перевіряти це в наші плани не входить. Цікаво інше. Система пропонується як опція. І трапися що, у того, хто спочатку вирішив заощадити хоча б 2000 євро, буде час подумати про свій вчинок, плануючи до землі і видаючи місце для посадки.

Хоча планує K-10 Swift просто. У чому ми й переконалися, просто у повітрі відключивши мотор. Уявляєте мої почуття у цей момент? Найголовніше, що страху немає – є якесь блаженство. Напевно, я починаю відчувати повітря, як надійну опору!

Ручкою керування літаком керуємо елеронами на крилах, створюючи крен, а педалями повертаємо хвостове кермо напряму. Можна скористатися лише ним, але тоді поворот вийде у ковзанні. Тож і в повітрі можна дрифтувати. Сидіння не регулюються, але педалі можна підігнати під своє зростання.
Напівлежача – так звана планерна посадка дозволяє без втоми проводити в кабіні кілька годин.	При розвороті намагаюся утримати кульку повітря між двома поділками. Адже маневруємо у двох площинах, а не в одній, як в авто.
Багажник об’ємом 360 л і вантажопідйомністю до 40 кг для цього класу чудовий. Але абияк речі не залишаєш. Потрібно розрахувати, що куди покласти, щоб не порушити центрування літака. Парашютна система опускає весь літак.

Та й взагалі цей літак досить легкий в управлінні. Хоча навіть після спортивних автомобілів його реакції видалися надто гострими та чуйними. Ось начебто зовсім трохи відхилив ручку управління літаком (РУС) і вичавив відповідну педаль, а вже з гарним креном (ніби на мотоциклі) закладаємо дугу. Можна, звичайно, вчинити за аналогією з гусеничною технікою. Педалями задіяти тільки хвостове кермо напряму. У цьому випадку літак теж повертає, але вже у ковзанні. Тож зайнятися дріфтом можна і в повітрі. РУС керує елеронами (рухливі аеродинамічні елементи на задній кромці консолей крила), які і створюють крен. Коли ж кожен твій рух знаходить продовження в діях літака, то вся увага приділяється приладам, які допомагають контролювати його положення в просторі. Щоправда, і місця для маневру в небі скільки завгодно – і на всі боки, і внизу, і вгорі. Це вам не в межах однієї лінії маневрувати. Повітряного коридору у нас немає – адже ми не заходимо на посадку в аеропорт. І тут довелося б узгоджувати свої дії з диспетчерами.

Намагаюся тримати літак повністю горизонтально. Але не так це просто … Ледве рухаєш РУС вперед-назад, і літак відразу задирає ніс і знижує швидкість або опускає його, починаючи пікірувати і прискорюватися. Виходить, що необов’язково задіяти і ручку керування оборотами двигуна. Ефект схожий на те, коли автомобіль на постійних оборотах мотора їде в гору і сповільнюється або, навпаки, розганяється з гори.

Складніші маневри не виконуємо. Для таких, як я, які відразу починають чіплятися з питаннями з цього приводу, на панелі приладів наклеєна табличка, яка попереджає, що виконувати фігури вищого пілотажу заборонено. Адже ця машина має інше призначення. K-10 Swift – літак багатоцільовий. Для навчання, патрулювання, пошукових робіт, буксирування планерів, авіатуризму та ділових перельотів він цілком годиться. А ось для “петель”, “бочок” та інших фігур йому не вистачає рівня максимально допустимого навантаження та потужності мотора.

Навколо безкрайня синь. Дивне почуття свободи та повна довіра до літального апарату підбурюють: «Ти вільний летіти, куди хочеш»! Піднімайся хоч до 3000 метрів і мчи до 200 км/год з огляду на віддаленість від землі швидкість зовсім не відчувається. Це вам не асфальтом гнати. Сіра стрічка дороги в’ється далеко внизу. І вперше мені зовсім наплювати на якість її покриття. Наш K-10 Swift має три досить великі для своєї ваги колеса, щоб спокійно і без побоювання сідати на ґрунт. Для посадки та зльоту йому часом і 100 метрів достатньо. Все залежить від сили вітру. Іноді і 80 км/год набирати для відриву не потрібно. До речі, K-10 Swift досить легкий, за мірками класу, але здатний злітати і сідати при швидкості бокового вітру до 7 м/с.

Однак приземлитися біля супермаркету чи АЗС для дозаправки складно. Все-таки потрібний вільний простір, та й розмах крил більше восьми метрів не дозволить підрулити до колонки.

Вентиляція здійснюється відбором повітря з потоку, що набігає.	Як опціональне обладнання для K-10 Swift пропонується кілька типів багатофункціональних пристроїв (МФУ), що поєднують цілий комплекс навігаційних приладів.

Щоб отримати ліцензію пілота, потрібно пройти 3-місячний теоретичний курс (155 годин) та налітати 40 годин. Обійдеться це приблизно 58000 грн.

Все можливо

У перші хвилини у повітрі здається, що не ти керуєш літаком, а він змушує тебе робити якісь дії. Спочатку важко розслабитися (автопілот поки не встановлюється), ти навіть не бачиш, яка краса довкола. Але поступово звикаєш і розумієш, що, придбавши необхідний досвід і довівши свої дії до автоматизму, можна керувати літаком легко та природно, насолоджуючись польотом. Тобто все так само, як у автомобілях: спочатку вчимося розуміти, що ж відбувається з машиною у відповідь на наші дії, а потім починаємо отримувати задоволення від керування.

І ось, м’яко торкнувшись землі і погойдуючись на ресорній підвісці, вирулюємо на стоянку. Політ закінчено. До нових зустрічей тепер уже не лише на дорогах, а й у небі!

Літак під назвою «Свіфт»

Мотор має змішане (повітряно-водяне) охолодження. Два карбюратори не забезпечать живлення двигуна під час фігур найвищого пілотажу.	Шасі – з дисковими гідравлічними гальмами. Форма гальмівних дисків незвична для автомобіліста.

Прототипом для K-10 Swift став київський АІ-10. А він, у свою чергу, зроблений із чистого аркуша, а не скопійований із західних аналогів. Виробляє K-10 Swift київська компанія «Скаетон». Фюзеляж літака – напівмоноко з несучою тришаровою вуглепластиковою обшивкою, має чотири лонжерони. У центральній частині фюзеляжу знаходиться ферма, зварена із високоякісної нержавіючої сталі, що забезпечує високу надійність літака. На ферму встановлено вузол підкосу крила, навішування ресор шасі та крила. Крило металеве, класичної конструкції з модифікованим профілем NAСA 23015 виконано за однолонжеронною схемою з діючою обшивкою носка. Механізація крила складається з щілинних закрилків та елеронів. K-10 Swift має дві модифікації. Ми знайомимося з версією K-10 LSA. Друга версія – K-10 ULM відрізняється меншою вагою, розмахом крила, об’ємом багажника та паливного бака. Але оскільки мотор такий самий, то швидкості відриву і звалювання вище. Для розбігу K-10 ULM потрібен майданчик довший на 30 метрів, а дальність польоту обмежена меншим обсягом паливного бака. В основному K-10 Swift поставляється до Європи та Америки. Вартість машини починається з 58 000 євро, а далі все залежить від додаткового обладнання. Літак вже випробуваний та сертифікований у комплекті з лижами, а ось розробки по встановленню поплавків для польотів з водної поверхні тільки ведуться.

Резюме