-871x572-c-default.jpg)
Однією з визначних пам’яток британської столиці є Лондонський музей транспорту. Його колекція, що охоплює кілька століть історії, справді унікальна. Музей розташований у центрі Лондона, поруч із площею Ковент Гарден, у старій тісній будівлі, де раніше був квітковий ринок.
Ті, хто відвідував його раніше, пам’ятають, як буквально один на одному там розташовувалися аж ніяк не мініатюрні експонати. Багато з них навіть не можна було нормально розглянути. Нині ж частину експонатів прибрали до запасника – Museum Depot, а решта – найцікавіші – становлять естетично завершену композицію. Зі всіх експонатів, представлених у музеї (а тут є і трамваї, і вагони метро, і паровози), насамперед зупинимося на автобусах та їхніх предках.
Предки далекі та близькі
Мабуть, найдавнішим та найекзотичнішим предком сучасних пасажирських транспортних засобів є криті ноші. Вони більше відомі у нас під французькою назвою портшез, але в Англії їх називають Sedan Chair. Вперше вони з’явилися в Англії у XVII столітті, але цей безколісний транспорт можна було найняти в центрі Лондона і на початку XIX століття – для пересування на невеликі відстані. Одні такі ноші, виготовлені приблизно 1780 року, можна побачити у музеї.
У XVII столітті широкого поширення набули багатомісні кінні екіпажі – омнібуси. Слово omnibus у перекладі з латині означає «для всіх», «загальний». І справді, це був досить демократичний засіб громадського транспорту. Його можна вважати одним із предків сучасного автобуса. До речі, у Німеччині терміном Omnibus і сьогодні називають усі без винятку автобуси.
У Лондонському музеї демонструється чудовий екземпляр – омнібус, збудований каретним майстром Джимом Шиллібером у 1829 році. Два такі екіпажі успішно працювали на вулицях Лондона.
Ще одним предком сучасного трамвая, та, мабуть, і автобуса є конка – пасажирський вагон, що пересувається рейками у кінській упряжці. В експозиції можна побачити так званий кінний трамвай (horse tram), причому двоповерховий, збудований майстром Стефенсоном у 1882 році.
Перлина колекції
На початку минулого століття фірма London General Omnibus Company (скорочено – LGOC) здійснювала автобусні перевезення британською столицею. З 1907 року вона почала випускати для цієї мети і власні автобуси. Найпопулярнішим із них став Type B, що з’явився у 1911 році. Шасі для цієї моделі запозичили у відомого англійського виробника комерційних автомобілів – фірми AEC (Associated Equipment Company).
Дерев’яний кузов виготовляла компанія Blington Coachworks. Він був двоповерховий, причому верхній поверх – імперіал – відкритий. У нижньому салоні були м’які дивани, встановлені боком до руху. А на «верхній палубі» монтувалися тверді двомісні лави, розгорнуті обличчям до руху.
Мабуть, один із найоригінальніших експонатів музею – автобус Сriswick Works TF Type, випущений у 1939 році. Машина примітна у двох відносинах.
По-перше, це піонер англійських автобусів із двигуном, розміщеним під підлогою. Тут встановлений 8,6-літровий дизель фірми Leyland, який дружно працює в парі з продуктом її конкурента – 4-ступеневою КП від компанії AEC. Цікаво, що ця коробка забезпечена пневмопідсилювачем, що полегшує перемикання.
По-друге, автобус вирізняється оригінальним кузовом, виготовленим ательє Сriswick Works, яке працювало на відомого перевізника – компанію London Transport. Цей кузов отримав аеродинамічну за поняттям тих років форму, хоч і зберіг характерну для багатьох англійських автобусів кабіну водія, розташовану поруч із капотом.
Пліч-о-пліч з автобусом розмістився одноліток – тролейбус фірми Leyland. На початку 30-х років цей вид транспорту став широко поширеним в Англії та успішно конкурував з автобусами. Справа в тому, що на Британських островах не було своєї нафти, а привізний бензин коштував дорого. Зате надміру було кам’яного вугілля, на якому працювали численні електростанції, виробляючи дешеву енергію.
Представлений у музеї двоповерховий тролейбус Leyland зовні подібний до безкапотного міського автобуса. На першому його поверсі є 30 місць, на другому – 40.
І ще про один засіб громадського транспорту – таксі. У 20-ті роки. наймані кінні кеби зникли з лондонських вулиць. Їхнє місце зайняли таксомотори, які, втім, як і раніше називали таксі. 1939 року в Лондоні працювало вже понад 8 тис. таких машин. Одна з них, випущена фірмою Austin у 1937 році, представлена у музеї. Це low loading taxi cab – дослівно «найманий таксі з низькою навантажувальною висотою». Справа в тому, що поряд з кріслом водія пасажирське крісло було відсутнє – і таким чином був зручний майданчик для розміщення поклажі.
Традиція створення спеціалізованих автомобілів-таксі, що надають максимальні зручності для пасажирів, знайшла продовження – аж до сучасних англійських таксі – Сarbodies, у яких високий дах та достатньо місця для багажу.
Символ Лондона
Таким по праву вважається легендарний двоповерховий автобус – “даблдеккер” Routemaster, що буквально означає “господар дороги”. Прототип машини був побудований в 1954 році, а через два роки почалося її серійне виробництво.
Routemaster на відміну від попередника – автобуса KT (1947–1954 р. в.) мав не рамне шасі, а несучий кузов каркасного типу. Останній був виготовлений відомим англійським кузовним кутюр’є – фірмою Park Royal. А шасі використали від автобуса AEC Regent V.
З 1959 року цими автобусами в Лондоні почали замінювати тривісні тролейбуси, оскільки вони були економічнішими, легшими і, що важливо для міста – компактнішими. Довжина машини становила лише 7,3 м, а пізніше була трохи збільшена – на 10,2 см. Такий автобус вміщував 64 пасажири. 1961 року машину подовжили до 9,0 м, і місткість зросла до 72 осіб.
До 1968 року було виготовлено 2875 автобусів Routemaster. Офіційно їх зняли з маршрутів лише у 2005 році, але ще й сьогодні чимало цих машин курсує Лондоном як екскурсійні, пересувні кафе тощо, радуючи численних туристів.
Цікаво, що наприкінці 90-х років. один Routemaster – із заводським номером 2192 – якимось дивом потрапив до Києва. Переобладнаний в пересувне кафе, його й досі можна побачити на вулиці Городецького.
Найстаріший у світі
Найперша у світі лінія метрополітену була відкрита у британській столиці у 1890 році. Потяги тодішньої підземки дуже відрізнялися від нинішніх. У Лондонському музеї транспорту можна побачити невеликий електровоз фірми Mather Platt Engineers, який тяг за собою пару тісних вагончиків з низьким напівкруглим дахом і твердими дерев’яними лавами. Щоправда, їх було встановлено боком до руху, як і в сучасних вагонах київського метро.
