Цього дня, 31 жовтня 1832 року англійський механік і винахідник Уолтер Хенкок здійснив пробну поїздку з Лондона до Брайтона на паровому омнібусі власної розробки – Enterprise. Це був перший у Британії міжміський рейс. Цікаво, що при цьому машина успішно долала зледенілі підйоми до 5 град., що було непросто навіть для кінних упряжок. А вже наступного року, 22 квітня він організував регулярні пасажирські перевезення.
Ще в 1824 та 1827 роках Хенкок запатентував розроблені ним парові котли. Вони були досить надійні та мали оригінальну конструкцію. Декілька плоских камер, заповнених водою, розташовувалися безпосередньо в топці: внизу вони були пов’язані трубами, а у верхній частині парозбірником. Така конструкція виключала небезпеку потужного вибуху у разі перегріву котла: камери з тонкого металу просто розколювалися.
Свій перший паровий екіпаж Хенкок збудував у 1829 році. Це був триколісний фаетон, розрахований на чотирьох. У 1834 році він виготовив другий, вже чотириколісний 10-місний самохід, який назвав Infant I («Немовля»). А наступного року з’явився удосконалений варіант – Infant II. Він, на відміну від попередника, мав дві лави на 15 пасажирів і реально використовувався для перевезень між центром Лондона і Стратфордом. Усього було здійснено 44 таких рейсів.
Паровой омнибус Уолтера Хэнкока
У 1932 році Хенкок виготовив два пасажирські омнібуси. Один із них – Erin був розрахований аж на 50 пасажирів. А ось другим і був відомий Enterprise. Він працював на маршруті: центр Лондона – Паддінгтон, де здійснив 143 рейси.
Омнібус Enterprise мав кілька новаторських на той час технічних рішень. Паровий двигун разом з кузовом був підвішений на листових ресорах, а ведуча задня вісь з’єднувалася з рамою за допомогою важелів, що коливаються. Передача на ведучу вісь була ланцюговою. Цікаво, що вона приводила в дію не тільки колеса, а й відцентровий вентилятор, який нагнітав повітря в топку. Чим не попередник сучасного турбонаддуву?
Паровой двухцилиндровый двигатель Enterprise
Екіпаж машини Enterprise складався із трьох осіб. Спереду, як і належить, сидів рульовий. Цікаво, що він змінював напрямок руху не примітивним важелем, а все-таки рульовим колесом. Він також міг варіювати швидкість руху машини за допомогою спеціального регулятора пари.
Другий член екіпажу займав тісне місце між котлом і двигуном. Він повинен був контролювати рівень води і також міг включати, якщо потрібно, задній хід.
І нарешті, третій член екіпажу, який стояв на платформі у самій кормі, мав підтримувати вогонь, підсипаючи вугілля у топку. Він же й орудував великим гальмівним важелем, пов’язаним з одним із задніх коліс.
Внаслідок розбіжностей з операторами Хенкок незабаром припинив роботу на омнібусі Enterprise. А потім у період з 1833 по 1846 рік виготовив та експлуатував низку інших омнібусів. Загалом пробіг усіх його парових омнібусів становив 6800 км і було перевезено 12 761 пасажир.