Здавалося б, що 60 років тому, що зараз, різниця в конструкції автомобіля не принципова. Залізний кузов, двигун внутрішнього згоряння, двері, сидіння… Усе було і тоді, і зараз. Але якщо порівняти дві однакові моделі, стане зрозуміло, яка технологічна прірва між ними.
У 1957 році в Італії почали випускати «народний» автомобіль Fiat 500 Nuovo. «Чинквеченто», який отримав свою назву за об’єм двигуна до 500 куб. см, був типовим представником легкового автомобілебудування післявоєнної Європ разом із британським Mini, німецьким VW Beatle, французьким Citroen 2CV.
Десять років тому, в 2007 році, Fiat реінкарнував «п’ятисотий», випустивши сучасну модель Fiat 500. А через 10 років серйозно відновив її. Обидва автомобіля і новий, і старий, випускалися в кузовах кабріолет.
На одній з презентацій в Турині італійці поставили два автомобілі – 1957 2017 року – поруч. І порівнюючи їх, можна помітити як спадкоємність машин, так і відмінності в технологіях.
Якщо порівнювати автомобілі спереду, то новий Fiat 500 дуже сильно схожий на свого «прадіда». Форма кузова, капот, фари, хромовані елементи кузова («вуса», «борода») – все свідчить про те, що перед нами автомобіль однієї марки, моделі, але різних років.
Ззаду – та сама історія. Хоча старий 500 задньомоторний, а новий – переднємоторний, італійці зберегли характерну форму заднього відсіку (у нового – багажника), зробили схожими фари, накладку над номером і навіть принцип укладання складаного даху. Молодці дизайнери!
А ось салон 500-тго минулого століття не дає підстав говорити про будь-яку послідовність дизайнерських рішень, крім форми керма і панелі приладів. Зате в новинці форма кіл і овалів простежується скрізь – у панелі приладів, кнопочок і екранчиків клімат-контролю, обрамленні ручки коробки передач, і навіть сучасного дисплея медіасистеми.
Що й казати, за 60 років в автомобілебудуванні змінилися стандарти комфорту і безпеки. Але класичний дизайн залишається практично вічним. Особливо за умови вдалої роботи дизайнерів.