Етап в парку Ґлен Хелен міста Сан-Бернардіно, Каліфорнія, приймав передостанній етап американської ралі-кросової серії Nitro RX. Цього разу до традиційного американо-шведського протистояння команд на Subaru WRX STi та Peugeot 208 приєднався норвежець Андреас Баккеруд. Чемпіона Європи знову запросили до лав Subaru Motorsports USA, щоб він допоміг у змаганні з двома автівками сімейної команди Red Bull Hansen.
У кваліфікації 16 гонщиків знову було одне вакантне місце, а тому Баккеруд не мав суперника в першому раунді дуелей. Такі привілеї дістаються гонщику, який був найшвидшим у практичних заїздах. Його напарники також без особливих зусиль подолали своїх суперників: Тревіс Пастрана переграв Audi S1 Кабота Біґема, а Скотт Спід спокійно доїхав заїзд, в якому Audi S1 Таннера Фауста зупинився в останньому повороті (кола, не усієї гонки!) з розбитою передньою правою підвіскою після удару об камінь. Тіммі Хансен зустрівся з Ліамом Дораном, авто якого також не їхало, а тому швед переміг достроково. Hyundai i20 Стіва Арпіна взагалі не зміг стартувати, але команда GRX Loenbro Маркуса Ґрьонхольма змогла домовитися про перезаїзд із Кевіном Хансеном. Цього разу Арпін отримав прокол покришки, занадто навантаживши переднє ліве колесо після приземлення, тому переможець не змінився. Цікаво зазначити, що на цій стадії вибули усі гонщики, які стартували із зовнішньої доріжки.
Надалі в чвертьфіналі тенденцію змінив Скотт Спід. Американець стартував вдаліше за Кевіна Ерікссона. Швед намагався відігратися, і під самий фініш тривала боротьба ледь не завершилася на його користь. Завадила огорожа траси, яка пригальмувала його Honda Civic Coupe. На фініші було зафіксовано найменшу різницю в дуелях у сезоні – 0,047 сек – на користь «найгіршого гонщика» (слова Кевіна Ерікссона на етапі в Юті після сутички гонщиків на трасі) – Скотта Спіда. Тіммі Хансена спіткав прокол покришки, що не дозволило йому позмагатися з Ford Fiesta ST Фрейзера МакКоннела. Тревіс Пастрана виграв заїзд у Олівера Ерікссона, у той час як Кевін Хансен подолав Андреаса Баккеруда.
Насправді це був день Кевіна Хансена, якого сміливо можна назвати приборкувачем Subaru WRX STi, оскільки тільки він зміг упродовж сітки з дуелей вийти на усіх трьох представників цієї марки поспіль, та ще й усіх здолати, стартуючи із менш вигідної зовнішньої доріжки. У півфіналі швед розібрався зі Скоттом Спідом, а у фінальній дуелі Кевін узяв гору над Тревісом Пастраною (американець у напівфіналі здолав МакКоннела). Причому легкою прогулянкою фінал для Кевіна не став. Швед краще стартував та очолив заїзд, але краще підготовлена WRX STi дозволяла Тревісу атакувати, і навіть опинитися попереду на короткий час. Але й Кевін загальмував у лівій шпильці раніше, щоб на виході мати кращий розгін, і повернув чільну позицію собі. Обоє виконали джокер на останньому колі, тому питання про переможця дуелей було знято. Кевін Хансен відставав від брата в турнірній таблиці на 25 балів, при тому, що у головний змагальний день можна було узяти 50 поінтів…
У першому хіті на старті відмінно спрацював Фрейзер МакКоннел, який і відібрав початкове лідерство у Тревіса Пастрани. Американцю не вдалося в кількох найближчих поворотах нав’язати боротьбу ямайцю, а тому довелося рушати на джокер. Тоді ж Андреас Баккеруд зайняв друге місце в гонці та почав атакувати Ford Фрейзера. Проколу зазнала задня ліва покришка, а тому сенсації не сталося: МакКоннел змушений був просто доїжджати до фінішу, віддавши позицію лідера Баккеруду. Сам норвежець лише нарощував відрив від суперників до виконання джокера, після якого виїхав лідером і одразу пропустив Пастрану. Тревіс отримав подарунок у вигляді потрапляння до головного заїзду з поулом, Андреас за право фіналу ще мав позмагатися.
Подібно до першого, у другому хіті Скотт Спід із зовнішньої доріжки краще стартував за Кевіна Хансена та очолив заїзд. Швед намагався відігратися, але безуспішно. Щоб не втрачати час Кевін Ерікссон раніше поїхав на джокер, пропустивши тільки Тіммі Хансена вперед. Але першій трійці також потрібно було відмітитися довшою петлею. Хансен спробував відповісти своєму тезці наступним колом. Гонщики кілька прямих рухалися на одному рівні, допоки ліва шпилька не допомогла Ерікссону завершитися попереду. Цікава боротьба дозволила Скотту Спіду залишитися першим до фінішу, чим Subaru Motorsports USA забезпечили собі перший ряд на стартовій ґратці фіналу. Решта гонщиків потрапила до півфіналів.
Андреас Баккеруд і Кевін Хансен із першої лінії розпочали ПФ1. Обоє зберегли б свої позиції, якби Робін Ларссон не здійснив свій неймовірний ривок на старті. Audi S1 шведа вів пелетон до другого кола, коли вже Баккеруд вигідніше розташував WRX STi у внутрішній частині правого повороту. Ледь не одразу відбувся ще один розмін позиціями між двома пілотами. Ларссон на третьому колі раніше за суперника рушив на коло джокеру. Вільна від суперника траєкторія дозволила здобуту достатню перевагу для норвежця. Зрештою, у фінал потрапили обидва пілоти зі Скандинавії.
Зі старту ПФ2 Кевін Ерікссон залишився лідером попереду Стіва Арпіна. Канадець тримався дуже близько до шведа і раніше скористався правилом джокера. Відтепер боротьба набула заочного характеру. І Кевіну Ерікссону не вдалося накопичити достатнього відриву, проте й другого місця пілоту Olsbergs MSE свого батька Андреаса Ерікссону виявилося цілком достатньо для продовження боротьби на трасі Ґлен Хелен. Лишалося визначити дві путівки у двох гонках останнього шансу. Останнього й для Тіммі та Кевіна Хансена.
В LCQ1 участь узяв старший з братів. На старті кращу позицію мав Олівер Ерікссон, який і зберіг лідерство. А тому Тіммі одразу рушив на джокер-леп. Темп Хансена був достатнім, щоб наздоганяти Ford Fiesta ST Ерікссона. Усе вирішилося на користь лідера Чемпіонату Nitro RX. Надалі справа була за братом.
Через відсутність Audi S1 Таннера Фауста завдання Кевіна навіть виглядало простішим. Зі старту ж Ліам Доран зберіг лідируючу позицію в заїзді. Кевін одразу вирушив на джокер. Дуель обіцяла бути цікавою, оскільки британець відповів маневром наступного ж кола. Зав’язалася боротьба, в результаті якої болід Кевіна опинився в стіні. Сам Доран виграв заїзд, проте отримав штраф у 5 сек, що дозволило Рональдсу Балдінсу зайняти останнє восьме місце у фіналі. А Кевін Хансен втратив шанси на титул.
На першій лінії у фіналі вишикувалися лідери Subaru Motorsports USA: Тревіс Пастрана та Скотт Спід. У першому повороті нічого не змінилося. Андреас Баккеруд на ще одній Subaru WRX STi також спокійно зберіг своє третє місце в гонці. Робін Ларссон, Кевін Ерікссон та Тіммі Хансен випередили Стіва Арпіна. Ерікссон вирішив залишитися на основній траєкторії, Ларссон із Хансеном відправилися на джокер. Коротким колом в Ґлен Хелен гонщикам потрібно було проїхати 8 разів у фіналі. І щоразу Пастрана відривався за рахунок нижчого темпу Спіда. А Баккеруд їхав так, щоб не атакувати. Кевін Ерікссон спробував змінити ситуацію на свою користь, коли поїхав на джокер. Наступним колом йому відповіли Спід і Баккеруд, який продовжував «сліпе слідування» за лідерами. Ще одне коло – і Пастрана виконав джокер. Він виїхав попереду Арпіна та своїх напарників. Канадець до останнього тримався на основній трасі, допоки за коло до фінішу не виконав і свій обов’язковий джокер. У цей же момент Робін Ларссон зійшов, чим забезпечив п’яте місце Тіммі Хансену. Сам Тіммі фінішував попереду Арпіна та Балдінса п’ятим, але втратив лідерство на користь обох основних пілотів на Subaru. Кевін Ерікссон став найкращим серед представників інших марок: його Honda фінішувала четверою – одразу за Баккерудом. А сам 30-річний Чемпіон Європи зробив результат своїм колегам, а тому Пастрана та Спід узяли перше та друге місця відповідно. Хоч це й командна гра, але відчуття, що переміг не той пілот, який був найкращим.
На фінал сезону 5 балів переваги над найближчим суперником отримав Тревіс Пастрана. Такий інтервал залишав можливість відігратися Скотту Спіду. Тіммі Хансену треба було відігравати 17 балів – той гандикап, який він мав у World RX перед візитом до Нюрбурґрингу. Іронічно, чи не так?!..