
Ukrainian Time Attack Cup: Боротьба до останнього повороту
Щоправда, не можна не сказати, що через перенесення дати Фіналу, з різних причин (хтось був у довгоочікуваній відпустці, а хтось у закордонному відрядженні) на вирішальні перегони не приїхали одразу кілька учасників, зокрема двоє фаворитів – Вадим Гришин і Юрій Руденко. І хоча Вадим достроково оформив перемогу у класі GT, він був ще й лідером спортивного заліку SP2, тоді як Руденко очолював повнопривідний клас Production.
Природно, що їхні суперники не могли не скористатися відсутністю лідерів, однак найбільш непередбачуваною і цікавою стала розв’язка в «молодшому» монопривідному класі Touring.
Тут на старт повним складом вийшла топ-трійка, і з самого ранку найкращим часом 1 хв. 26,153 з відзначився Василь Мироненко на передньопривідному Mitsubishi Lancer.
Хоч як намагався випередити лідер цього заліку Ігор Нечипорук, який виступає на Ford Fiesta ST, у нього це так і не вийшло.
У відчайдушній спробі атаки траси (а перегони в «тайм-аттак» мають три сесії-спроби, кожна з яких у свою чергу охоплює чотири «летючих» кола) Ігор навіть пройшов у керованому заносі поворот-зрізку, яким учасникам «тайм-аттак» довелося їхати вперше.
За умови перемоги Миронюка, другого місця Нечипоруку було б достатньо для завоювання першого «золота» UTAC, але, на жаль для нього, в перегонах стартував також і Олександр Кондратюк, який виступає на Renault Clio RS. Він показав другий час, поступившись лише 0,121 секунди Мироненку, і випередивши майже на 0,3 секунди Ігоря.
Незважаючи на те, що Нечипорук зібрав загалом 76 очок, за правилами один найгірший показник (зокрема нестарт) відкидається. А для Ігоря за весь сезон таким було… третє місце! Отже, в активі Нечипорука залишилося лише 64 бали, тоді як перемігши лише один раз, Мироненко з одним пропуском у підсумку зібрав 65 і з перевагою в один бал став першим в історії тріумфатором UTAC у класі Touring!
А Кондратюк закінчив рік бронзовим призером.
За відсутності Гришина, що переміг достроково, у другому монопривідному класі GT на кону стояли інші призові місця. І тут відзначився Олександр Бородай, який виступав на скромній BMW 316 Е30.
«Баварець» встиг зламатися з самого ранку і, по суті, дозволив пройти своєму пілотові лише два швидких кола, але і їх виявилося достатньо! Час 1 хв. 23,726 с приніс Бородаю не тільки перемогу на етапі, а й перемістив його в підсумку з третього рядка на другий. При цьому на самому фіналі найближчого з суперників, яким став Костянтин Гуцул, що виступав на набагато сучаснішому BMW M2, Олександр випередив майже на дві секунди.
Стартувавши в двох класах, Мироненко у GT зміг показати лише четвертий час, поступившись половиною секунди Івану Баришнікову, що закінчив Фінал третім на BMW Z4. Однак зароблених очок Василю вистачило, щоб стати бронзовим призером цього класу.
У спортивному монопривідному класі SP2 за відсутності Гришина опозицію буквально розгромив Леван Хоперія, що традиційно виступає на серйозно модифікованій Honda Civic. Його 1 хв. 22,374 стали найкращим часом в абсолюті!
І хоча як такий загальний залік в аматорських перегонах не ведеться, однак питання престижу ніхто не скасовував.
Найближчого суперника, яким став Костянтин Гуцул, як і багатьох інших, Леван, що виступає у двох класах, випередив на цілих три секунди!
Ця перемога принесла Хоперії підсумкове «золото» UTAC у класі SP2, змістивши на друге місце Гришина, тоді як третім за підсумками року тут став Владислав Гордов.
На самому фіналі третім фінішував Павло Мар’яненко, який виступав на своїй кільцевій «вісімці».
Завдяки цьому результату він перемістився на підсумкове п’яте місце.
Три повнопривідних класи цього разу виявилися малозаповненими, і через нестарт багатьох лідерів, головну роль тут зіграв Олександр Хоменко, що умудрився боротися за призи одразу в усіх з них!
У стоковому класі Production учасників виявилося лише двоє, де компанію Олександру, який показав 1 хв. 23,428, склав Ігор Почтар, що поступився йому секундою. Ця відносно легка перемога принесла Хоменку «золото» цього заліку, де він випередив Юрія Руденка, що перебуває у відрядженні.
Олексій Кондратюк, що також не стартував, залишився за підсумками року третім.
Показані часи Хоменка і Почтаря їм зарахували і в другому, потужнішому повноприводному класі Tuning, принісши їм і тут «переможний дубль».
Хоч як старався Сергій Фесюн, який навіть «приклав» раз свою Subaru Impreza WRX до відбійника на виході з мотозрізки, він так і не зміг перевершити цю пару. Якщо від Хоменка його відокремила одна секунда, то до другого часу Почтаря йому не вистачило лише 0,061 секунди!
І ці частки секунди стали фатальними. Саме Почтар переміг за підсумками року в класі Tuning, випередивши на 6 очок Фесюна, тоді як бронзовим призером тут став Хоменко.
При цьому, якби Фесюн випередив суперника і посів друге місце на фіналі, саме він за рівності очок став би першим тріумфатором UTAC у заліку Production, але, як-то кажуть, спорт не знає умовного способу.
Спортивний клас SP4 нарахував лише трьох суперників. Незважаючи на швидку поломку свого Evo, найкращий час – 1 хв. 22,915 з – показав Бариш Доган. Представник Туреччини випередив лише на 0,2 секунди Володимира Гарькавого.
А от Хоменко, що переобув свою машину в «слік», так і не встиг показати пристойного часу через поломку. Однак через брак інших суперників у класі і кола більше двох хвилин йому виявилося достатньо, щоб «посісти» третє місце. Завдяки очкам за це третє місце, Хоменко забрав друге підсумкове «золото» UTAC, цього разу в заліку SP4.
Другим і третім за підсумками року тут залишилися Андрій Холодний і Карен Саркісян, що стартували по ходу сезону лише пару раз кожен, тоді як перемога на фіналі розмістила Догана на четвертому рядку заліку SP4.
Потрібно уточнити, що всі ці підрахунки є попередніми і неофіційними. Офіційними вони стануть тільки після затвердження всіх результатів наприкінці року.
Фото Влад Корнєв и Сергій Слоницький