Авто-амфібія, якою можна кермувати лежачи: ЛуАЗ-967 ТПК

Маловідома машина призначена для трьох стихій. Це транспортер, здатний проїхати практично скрізь землею, десантуватися з парашютом і самостійно плавати.

Компактна амфібія несла службу у мотострілецьких та повітряно-десантних військах. Значна частина машин, які потрапили на громадянку, в хорошому стані. Більшість із них були законсервовані і лише одиничними екземплярами користувалися на навчаннях, у навчальних підрозділах, на аеродромах. Автомобіль досі трапляється і в українській армії.

Кузов-човен

Укріплений на міцній рамі кузов “ЛуАЗ-967” не простий. Під підлогою-полубою ховаються бічні сидіння, АКБ, трубопроводи, бензобак, фільтр-відстійник, ЗІП. Але немає дверей, обігрівач та боковини брезентового тенту. Складні кермо і крісло водія дозволяють під обстрілом керувати машиною в положенні лежачи. Герметичність на плаву забезпечують гумові «гофри» у місцях виходу з кузова півосей та кермових тяг. У підлозі та облицювання передка є пробки для доступу до агрегатів двигуна та трансмісії. Перед плаванням потрібно перевіряти густину їх посадки.

Про комфорт у машині, призначеній для їзди під обстрілами, годі й казати.

По обидва боки від водія – сидіння, які ховаються у «трюм». У деяких версіях вони мали м’яку оббивку.

Два V4

ЛуАЗ-967 випускався з двома чотирициліндровими V-подібними моторами повітряного охолодження, знайомими по «Запорожцям» та «Волинянкам»: МеМЗ-967 (27 л. с.) та МеМЗ-967А (37 л. с.). Перші застосовувалися до 1975 року і сьогодні є рідкістю.

Двигун погано запускається у холоди. Вже при -15°С нагоді підігрівач «факельної» конструкції або пристрій для екстреного запуску при виїзді по тривозі. Воно працює на леткій рідині «Арктика», що впорскується в колектор.

Низькооборотні мотори малопотужні, але в більшості ситуацій цього достатньо. При правильних регулюваннях і тиску оливи, чистих ребрах циліндрів та маслорадіаторах «повітряники» ТПК перегріваються рідко. Якщо необхідно, можна підключити додатковий оливний радіатор з електровентилятором обдування. Двигуни були невибагливі до бензину (марка А-76) та оливи, але недовговічні. Поршневі кільця «сідали» вже до 40–50 тис. км, вкладки колінвалу розраховані на 35 тис. км. Не рідкість течі оливи з-під затверділих ущільнювачів клапанного механізму. Але для машини, що працювала на полі бою, це мало першорядного значення.

Кожні 6–8 тис. км міняли оливу в двигуні та інерційно-масляному повітряному фільтрі, промивали його набивання, чистили масляний фільтр-центрифугу. У цей час перевіряли теплові зазори клапанів і натяг ременя вентилятора (співвісного з генератором). Шестерні приводу розподільчого та балансирного валів замінювали на 25–30 тис. км.

Ось так машина «працювала» санітаром: з боків від водія містилася пара нош, сидячим на підлозі покладався штатний килимок.

Багато екземплярів ТПК вже модернізовано власниками під недільні «покатушки» та рибалку: ліквідовано трапики, додано сидіння, збільшено каркас тенту.

П’ята «повзуча»

Трансмісія аналогічна сухопутному побратиму ЛуАЗ-969. На додаток до постійного переднього приводу підключається задній міст з міжколісним диференціалом. Для збільшення кліренсу (285 мм!) момент, що крутить, на колеса передається через спеціальні редуктори. Їм потрібне регулювання підшипників, чищення сапунів та дренажу.

Зчепленню з циліндричними пружинами необхідне регулювання зазорів у приводі. Воно не любить перегріву та страждає при активній експлуатації на бездоріжжі, але спалені фрикційні накладки змінюють окремо від диска. Після 25-30 тис. км зношується вичавний підшипник. Картери зчеплення та КП відцентровані спільно, тому не взаємозамінні.

У коробці передач чотири транспортні передачі та одна – «повзуча», вона ще «нижча» за першу. Стійка швидкість на ній схожа на тракторну – від 3 км/год. Особливих зауважень щодо експлуатації КП не викликає. На агрегатах з пробігом близько 50 тис. км можливе самовимкнення передач, їхнє утруднене включення, шум зношених підшипників. До заднього мосту момент, що крутить, від КП передається валом, укладеним у трубу. Усі чотири півосі замість ШРУСів мають карданні шарніри, що підлягають шприцюванню кожні 1,0–1,5 тис. км. Ресурс передніх залежить від того, як часто водій газує в поворотах. За чохлами у місці виходу півосей із картерів треба стежити.

Заміна оливи в КП та задньому мосту – через 20–25 тис. км, у трубі трансмісійного валу та редукторах – через 15 тис. км. Слід пам’ятати, що мінус перша передача не включається на ходу, а при її активації автоматично підключається і задній міст. Вмикати задній міст і блокувати диференціал можна на ходу і без вичавлювання зчеплення. Для збереження вузлів не можна довго рухатися сухими твердими покриттями на повному приводі і з заблокованим «дифом».

Для розміщення вантажу використовують усю платформу. У похідному положенні сандтреки штатно кріпляться на бортах.

Головна проблема двигуна МеМЗ-967 – малий ресурс (від 30 тис. км) та посередні пускові характеристики.

Простий «кардан» (1) замість ШРУСів, а колісні редуктори (2) забезпечують кліренс 285 мм. На плоскому днищі – петлі (3) для парашутної системи.

Все поруч: «повзуча» передача, задок, що підключається, блокування його «дифа». Кермо опускається до самої статі.

Довжина троса лебідки – 100 м, але для самовитягування вона слабка: при зусиллі 150 кгс нею підтягують поранених із поля бою.

Незалежність

Підвіска незалежна, кожне колесо хитається на своєму важелі. Якщо металокерамічні втулки важелів змащувати кожні 1,0-1,5 тис. км., то вони й осі прослужать 20-25 тис. км. Ці деталі замінюються окремо від важелів. Кут закрутки пружних елементів – чотирьох торсіонів – у разі просідання можна коригувати. Шкворням поворотних кулаків кожні 6–8 тис. км потрібно мастило. Стуки та люфт передніх коліс свідчать про знос втулок шворнів. Частково проблема вирішується регулюванням, повністю заміною втулок у зборі з корпусами.

Точність кермового керування невисока, у справної машини вільний хід керма – 25 °. Черв’ячний механізм живучи, а вісім шарнірів після їхнього зносу до 20 тис. км можна перебрати.

Гальмівна система з незалежними контурами, навіть головний гальмівний циліндр біля передньої та задньої пар коліс свій. Зазори колодка-барабан підтримуються автоматично, тому клопоту гальма не доставляють.

Віддати швартові!