У музеї BMW Group Classic у Мюнхені з’явився новий експонат — рожевий фургон для морозива Cummins Ice Cream Vans. Виробництво таких фургонів розпочалося у 1970-х роках. Основою для них став пікап Mini, який вийшов на ринок у вересні 1960 року.
У процесі перетворення на фургон для морозива пікапу зрізали дах та задню стінку кабіни. На їхньому місці встановили нестандартний верх з великими округлими вікнами та скляними розсувними дверима. Над передніми вікнами красувався напис «Lollies Ice Cream» («Морозиво на паличці»). Задню панель рожевого кузова прикрашали наклейки з героями мультфільму «Том та Джеррі».
Компанія Cummins продавала фургони у Великій Британії та за кордоном, але довго вони не прослужили. Донині дожили одиниці. Були й Mini Ice Cream Vans з іншим дизайном та виконанням, але опуклий дах конструкції Cummins залишався незмінним. Через неї за фургоном закріпилося прізвисько «Бетмобіль Міні».
1998 року Whitby Morrison, ще один виробник фургонів для морозива, придбав Cummins та виготовив копію фургону Mini Ice Cream Van для неназваної компанії. Це дозволяє стверджувати, що попри десятиліття людям подобається цей симпатичний автомобіль.
У середині 1960-х роках компанія Wildgoose з Південної Англії випустила супер крутий на той час «будинок на колесах» Mini Wildgoose. Основою для нього став міні-фургон BMC (British Motor Corporation). Він був доступний у трьох версіях із різним обладнанням, які коштували 445, 480 або 601 фунт стерлінгів. Для порівняння: середня місячна зарплата у Великій Британії на той час становила близько 80–100 фунтів стерлінгів.
Усі кемпери Mini Wildgoose поставлялися з чотирма сидіннями, двоспальним ліжком, столом, шторами, шафами та ємністю для води. Опціонально були доступні комбінована багажна полиця та контейнер для запасного колеса, розширені бічні дзеркала заднього виду та гамак.
У рух його приводив чотирициліндровий двигун об’ємом 850 куб. см потужністю приблизно 34 к.с. Максимально кемпер міг розігнатися до 112 км/год, але найкомфортніша крейсерська швидкість становила близько 80 км/год. Оскільки Mini Wildgoose позиціонувався як транспортний засіб для пари пенсіонерів, цього було цілком достатньо для переїздів з частими зупинками на чаювання.