Цього дня, 10 лютого, 45 років тому відбувся дебют легкого повноприводного автомобіля Mercedes-Benz G. Його історія почалася з того, що в Австрії, в конструкторському бюро, заснованому знаменитим Фердинандом Порше, велися з середини 70-х рр. роботи над такою машиною. У 1977 році вже випробували прототипи, а потім за серійний випуск взявся земляк — фірма Steyr-Daimler-Puch.
Із лютого 1979 року вона почала виробляти на своєму заводі в Граці машини серії G. Це було скорочення слова Gelandewagen, тобто автомобіль підвищеної прохідності. Цікаво, що ця модель для Австрії, Швейцарії та деяких держав Центральної Європи випускалася під маркою Puch G, а для всіх інших країн — як Mercedes-Benz G.
G-клас з емблемою Steyr-Puch. В аеропорту Зальцбурга (червень, 2006 р.). Фото автора
Первістком серійного виробництва стала версія 230G з бензиновим двигуном (2,3 л; 90 к.с.), потім – багатоцільова 300GD, що отримала дизельну “шістку” (3,0 л; 113 к.с.). І ось таке поєднання бензинових і дизельних моделей стало відтоді традиційним для автомобілів серії G.
Папа-мобіль під час візиту Івана Павла II в Київ, червень 2001 р. Фото автора
Автомобілі Gelandewagen мали 5-ступеневу механічну коробку передач, а пізніше на деяких модифікаціях — і автоматичну. У трансмісії застосовувалося блокування міжколісних диференціалів. Привод на передній міст був на відключенні. А підвіска всіх коліс була залежна, але не на традиційних листових ресорах, а пружинна.
Золотий “кубик” на столичних вулицях.
Розмірів колісної бази було три. На найкоротшій — 2400 мм встановлювали дводверні кузови на п’ять місць із м’яким дахом і тридверні універсали. Збільшену на 450 мм базу мали 5-дверні універсали. А ще довша — 3120 мм була основою для містких, неінтегрованих фургонів і санітарних машин.
Mercedes-Benz 250GD з армійським фургоном фірми Zeppelin. На вулицях Києва (листопад, 2004 р.). Фото автора
У 1989 році у автомобілів серії G змінили кузов. Дещо іншими стали решітка радіатора і рамки фар, бампер зробили більш вузьким. Примітно, що в цьому ж році з’явилася і особливо потужна версія – 300GE, з трилітровою бензиновою “шісткою” в 170 к.с. А в подальшому випускалися і ще більш заряджені машини з двигуном у 215 к.с.
Із фургоном. На вулицях Києва (2007 р.)
Хоч як дивно на перший погляд, але в Бундесвер “геландевагени” не надходили дуже довго. Річ у тім, що там з листопада 1978 року перебували на озброєнні у великих кількостях дешевші і економічні автомобілі Volkswagen 183 під назвою Iltis, тобто “Тхір”. До 1987 року було виготовлено близько 10 тис. таких машин.
У грузинській армії. На вулицях Тбілісі (фото 2008 р.). Фото автора
І тільки наприкінці листопада 1989 року Бундесвер почав випробування дизельного варіанту Mercedes-Benz 250GD, що отримав там кодову назвою Wolf – “Вовк”. А масові поставки розгорнулися лише в 1994 році, коли з’явилася модернізована серія 290GD (2,9 л; 95 к.с.). У наступні роки вона стала єдиним основним джипом Збройних сил Німеччини: “Вовк” таки переміг “Тхора”.
На службі в Бундесвері. На виставці IAA 2012 у Ганновері (не експонат).
