Як здивувати фотографа або як затягує дрифт
Цього літа я вперше побував на чемпіонаті з дрифтингу! До цього ніколи не цікавився цим видом автоперегонів, стежив лише за формулою 1 і WRC. Тепер шкодую, що не потрапив туди раніше (текст і фото – Андрей Гончарук).
1 і 8 серпня на “Чайці” у вас також є можливість побачити гонщиків, які люблять “палити резину”. Якщо ви не були на таких змаганнях раніше, хочу поділитися свіжими емоціями від перших перегонів у новій для мене серії. Я фотографував заїзди два дні поспіль не тільки на сухій трасі, а й під час дощу. Мені більше сподобалося робити знімки гоночних машин за нормальної погоди, оскільки на мокрому асфальті не було багато диму від палаючих шин.
Але на слизькому треку пілоти допускають більше помилок, і є шанс сфотографувати вильоти в гравій. У минулі роки відвідував кільцеві автоперегони, за видовищністю дрифт – явно фаворит. Глядачам не доводиться нудьгувати в одному повороті і чекати, допоки боліди проїдуть довге коло, оскільки все проходить перед їхніми очима в радіусі 150 метрів.
Хочу відзначити високу організацію перегонів, навіть велася пряма трансляція з великої кількості камер протягом усього дня. Найімовірніше, фанатів величезна кількість по всій країні.
Дощ трохи зіпсував плани організаторам, бо на треку з’явилася величезна калюжа, яка заважала проведенню повноцінного змагання. Довгий час маршали намагалися самостійно впоратися з водою, але на допомогу приїхала пожежна машина, яка швидко вирішила цю проблему.
Незважаючи на те, що автоспорт раніше вважався суто чоловічим видом спорту, на трибунах було багато сімей з дітьми. Навіть після зливи і грози глядачі не поспішали залишати автодром.
Оскільки боліди дуже потужні і голосні, можу порадити придбати засоби для захисту вух для перших відвідувань, особливо якщо плануєте бути на перегонах протягом усього дня. А я тепер буду частим гостем на заходах з дрифтингу. Вистачило одного етапу, щоб по вуха затягнути мене в ці цікаві змагання!