Цього дня рівно 70 років тому на Мінському автозаводі почали серійно випускати бортові вантажівки МАЗ-200. Ще в 1947 році в Ярославлі стартувало виробництво важких вантажівок ЯАЗ-200. Такі ж машини було вирішено робити і в Мінську. Перші п’ять самоскидів МАЗ-205 зібрали там з ярославських деталей у листопаді 1947 року.
Вантажопідйомність бортового автомобіля МАЗ-200 становила 7 т на шосе і 5 т на ґрунті. Під капотом розташовувався 4-циліндровий двотактний дизель ЯАЗ-204 — по суті копія американського мотора GMC 4-70 (4,65 л; 110 к.с.).
ЯАЗ-200
У 1958 році на зміну йому прийшла версія ЯАЗ-204А в 120 к.с. А в 1962 році почали встановлювати принципово новий двигун – V-подібний 6-циліндровий 4-тактний дизель ЯМЗ-236. Він мав куди більший робочий об’єм — 11,15 л і розвивав 180 к.с. Ці вантажівки отримали назву МАЗ-200П, і їх випускали по 1967 р.
МАЗ-200Г на військовому параді в Києві
Крім того, в 1952-1957 рр. випускали армійський автомобіль МАЗ-200Г з двигуном ЯАЗ-204Е в 110 к.с. Він був розрахований на роботу з 6-тонним стандартним причепом або з артилерійською системою. Тому передавальне число головної передачі змінилося з 8,21 до 9,81. Тягове зусилля збільшилося, але швидкість зменшилася до 55 км /год. Він мав кузов із ґратчастими високими бортами і відкидними лавками для перевезення особового складу. Кузов покривався тентом на дугах.
Зовні машини МАЗ-200 відрізнялися від Ярославського побратима ЯАЗ-200 решіткою радіатора. Він був зроблений не з горизонтальними, а з вертикальними прутами. І, звісно, іншою була емблема — не Ярославський ведмідь зверху капота, а зубр — патріарх Біловезької пущі. Це був символ потужності і динаміки нового автомобіля, до того ж з національним колоритом. Барельєфні його зображення кріпилися по обидва боки капота. Кабіна в обох машин була дерев’яною, з металевою обшивкою.
МАЗ-200 став першим радянським автомобілем, на який встановили тахометр.
