Цього дня, 23 жовтня 1769 року військовий інженер Ніколя Жозеф Кюньо представив французьким чиновникам свій інноваційний винахід – самохідний віз із паровим двигуном. Він проїхав територією паризького арсеналу, досягнувши швидкості… 2 милі на годину.
Ще в 1764 році генерал Грибоваль зацікавився пропозицією Кюньо створити машину для перевезення артилерійських гармат і боєприпасів до них. Проект підтримав військовий міністр – князь Шуазель, та було виділено кошти для створення прототипу.
Проте перший побудований віз виявився недосконалим – тут не було топки. Щоб нагріти воду в казані, під ним просто на землі розпалювали багаття. Отриманої пари вистачало лише на 12 – 15 хвилин їзди.
Тому наступного року Кюньо представив більш досконалу машину. Вона була більша і могла перевозити до 4 т вантажу. Самохід уже мав топку. Кочегар – французькою «шоффер» – періодично підкидав пальне у вогонь. Паровий двигун мав два великі вертикальні циліндри. Він розташовувався над єдиним переднім колесом, яке було ведучим. А попереду машини нависав, мов горщик на рогаті, округлий мідний казан для води.
Самохід міг рухатися зі швидкістю близько 4 км/год. При цьому переднє колесо його було перевантажено. І під час демонстраційної поїздки, на очах високопоставлених гостей та численної публіки машина вийшла з-під контролю та врізалася у стіну. Після того у можновладців інтерес до самоходу надовго зник.
У червні 1804 року до влади країни прийшов імператор Наполеон Бонапарт. Ідея машини для перевезення гармат його зацікавила. Він наказав створити спеціальну комісію, щоб визначити придатність самоходу Кюньо для військових цілей. Але байдужі чиновники не поспішали виконувати цю вказівку, а старий винахідник уже не мав сил відстоювати свій винахід. Він помер у злиднях 2 жовтня 1804 року у віці 79 років. А його унікальну машину відправили до паризького Музею мистецтв та ремесел, де вона зберігається й досі.
