“Волинь”, він же ЛУАЗ-969 — так називали перший серійний радянський автомобіль підвищеної прохідності з переднім приводом і підключуваним заднім мостом. Такий собі SUV радянської епохи, що домігся міжнародного визнання.
Він довгий час вважався воєнною технікою у вигляді моторизованого візка-амфібії. Його використовували з 50-х років у повітряно-десантних військах. Конструктори ухвалили рішення про запуск цивільної версії автомобіля, взявши за основу військовий транспортер, і в 1967 році в Луцьку запустили в серію промисловий варіант.
У 1979-му, запустили в серію «модернізований» ЛуАЗ-969М. Освіжили панель передка, форму лобового скла, двері з замками і рамками вікон, додали пластикову панель приладів, сидіння. Передня частина кузова стала менш незграбною, і машина одразу набула іншого вигляду.
Випуск моделі тривав аж до 1996 року, після цього були спроби чергової модернізації, які не мали успіху і не знайшли свого покупця.
Саме про цю версію і піде сьогодні мова! З одного боку – автомобіль з історією, який у 1978 році на міжнародному автосалоні в Турині, увійшов в десятку найкращих позашляховиків Європи, а з іншого – забутий і кинутий напризволяще — ЛуАЗ-969М.
Але не всі забули “волинянку”. Нещодавно молодий і перспективний дизайнер Роман Прядько представив публіці своє бачення концептуальної моделі LUAZ-969M. У його проекті враховано особливості кузова та інтер’єру автомобіля. За словами автора під час створення нового дизайну враховувалася наявність щонайменше трьох складових оригінального ЛуАЗа.
Так “зовнішність” позашляховика успадкувала: форму кузова з високим дорожнім просвітом; схожу передню і задню оптику; стилізоване фальш-брезентове покриття кузова і даху (обіграно в іншому кольорі); рельєфності на задній частині автомобіля (запасне колесо/задні двері).
Щодо інтер’єру “Волині”, то тут присутні також три складові оригінального ЛуАЗа: двоспицеве рульове колесо; приладова панель, стилізована під форми прототипу (козирок над комбінацією приладів / виражена довга, монолітна форма панелі); чотири круглих перемикачі, втоплені в центральну верхню нішу на приладовій панелі, мабуть і вся схожість, оскільки в ті часи інтер’єр був нудним і одноманітним.
Хтось може знайти схожість із Гелендвагеном, Suzuki або з Jeep wWangler. І це справді так. Зовнішність автомобіля має свої родзинки і подібності з іншими позашляховиками, адже це автомобілі одного класу, автомобілі-легенди, дизайн яких зберігається з 70-х років, а то й раніше. Впізнаваність форми кузова та елементів інтер’єру — ось те, чим керувався дизайнер під час створення «Волині-2».
Звісно, це тільки замальовки і до серійних моделей ще далеко, але ми віримо, що коли-небудь, на міжнародному автосалоні, презентація автомобіля «LUAZ» зробить фурор і увійде в десятку найкращих позашляховиків, як колись у далекому 1978 році!